Чинне законодавство

Українське законодавство значно еволюціонувало з моменту проголошення незалежності. Насамперед це стосується сфери запобігання корупції. Більшість змін, щоправда, відбулися після Революції Гідності.

Загалом, законодавство у цій сфері поділяється на 2 види. Зовнішнє, тобто міжнародне. Та внутрішнє — національне. Вони регулюють відносини щодо запобігання та протидії корупції як на публічному (держава-держава), так і приватному (особа-держава) рівнях.

Міжнародне законодавство

  • Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 року зобов’язує держав-учасниць створити кілька антикорупційних інструментів. Вони спрямовані на запобігання корупції, зокрема, внутрішнє та зовнішнє отримання хабара, привласнення, торгівля з пов’язаними особами та відмивання коштів. Конвенція посилює міжнародне співробітництво у сфері розслідування злочинів та надає ефективні юридичні механізми щодо повернення активів, технічної допомоги та обміну інформацією.

  • Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією № ETS173 від 27 січня 1999 року містить перелік визначених заходів. Їх необхідно вжити на національному рівні, щоб боротися з корупцією. Насамперед це стосується зловживання впливом, відмивання доходів, отриманих від злочинів, пов'язаних із корупцією, дачі та одержання хабарів у приватній та публічні сферах, а також створення відповідних органів за необхідності.

  • Додатковий протокол до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією від 15 травня 2003 року № ETS 191 зобов’язує держав-учасниць встановити в національному законодавстві кримінальну відповідальність за умисну обіцянку, пропонування чи надання будь-якою особою прямо чи опосередковано будь-якої неправомірної переваги арбітру, який здійснює свої функції відповідно до арбітражного законодавства відповідної держави.

  • Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією від 4 листопада 1999 рокузобов’язує держав-учасниць вдосконалити національне законодавство щодо боротьби з корупцією та передбачити дієві механізми захисту прав у разі їх порушення. Конвенція також посилює міжнародне співробітництво у питаннях, що стосуються цивільного провадження у справах про корупцію. Зокрема, щодо вручення документів, збирання доказів в інших країнах, юрисдикції, визнання та виконання рішень судових органів іноземних держав.

  • Угода про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO/ГРЕКО) встановлює антикорупційні стандарти до діяльності держави та контролює відповідність практики цим стандартам. Допомагає виявити недоліки в національній антикорупційній політиці та пропонує необхідні законодавчі, інституційні чи оперативні заходи. Надає майданчик для обміну найкращими рішеннями в галузі викриття й запобігання корупції.

Національне законодавство

Last updated