Тiло на вертикальнiй стiнцi

Поширений приклад, в якому головним чином використовують зв’язок сили реакцiї опори та сили тертя – тiло на вертикальнiй стiнцi. Для того, щоб тiло трималося на нiй, потрібно прикласти силу до тіла перпендикулярно до стінки.

Наприклад, якщо сказано, що маса тiла $$1$$ кг, коефiцiєнт тертя мiж тiлом та стiнкою $$\mu = 0.2$$, а необхiдно визначити, з якою силою потрiбно подiяти на тiло у перпендикулярному до стiнки напрямi, щоб воно залишалося нерухомим. До речi, у цьому прикладi в умовi дано лише один коефiцiєнт тертя. Це тому, що в шкiльних задачах часто не вiдрiзняють коефiцiєнт тертя спокою та ковзання.

Щоб тiло було нерухомим, за другим законом Ньютона:

$$mg = F_T = \mu N$$

Сила реакцiї опори дорiвнює перпендикулярнiй до поверхнi стiнки складовiй силi. У цьому випадку $$N = F$$.

Cила, яку потрiбно прикласти, щоб тiло залишалося нерухомим:

$$mg = \mu F \Rightarrow F = \dfrac{mg}{\mu} = \dfrac{1 \cdot 9.8}{0.2} = 49 \thinspace (H)$$