Розділ 1
Розділ 2
Розділ 3
Розділ 4
Розділ 5
Розділ 6
Розділ 7
Розділ 8
Розділ 9
Розділ 10
Розділ 11
Розділ 12
Розділ 13
Розділ 14
Розділ 15
Розділ 16

Заміна прямої мови на непряму

1

Пряма мова – розповідне речення

Слова автора – головне речення, пряма мова – підрядне

Я сказав йому повчально: «Географію завжди треба, сину, добре знати».

Він сказав синові, що географію завжди треба добре знати.

2

Пряма мова – спонукальне речення

1. Слова автора – головне речення, пряма мова – підрядне. 2. Інфінітив

«Робіть, як ми домовились», – порадив Гаврило.

1. Гаврило порадив, щоб робили, як вони домовилися. 2. Гаврило порадив робити, як вони домовилися.

3

Пряма мова – питальне речення

Слова автора – головне речення, пряма мова – підрядне

«Хто це робитиме? – спитав він. «Що це значить?» – спитала вона. «Куди ти йдеш?» – спитав Андрій. «Де це буде?» – спитала вона. «Оце й усе?» – сумно спитав він.

Він спитав, хто це робитиме. Вона спитала, що це значить. Андрій спитав, куди він іде. Вона спитала, де це буде. Він сумно спитав, чи це й усе.

ПАМ’ЯТАЙ!

Після непрямого запитання знак питання не ставиться.

ЗВЕРНИ УВАГУ

У непрямій мові опускають вигуки, повторення, іноді – вставні слова, частки, а звертання або опускають, або роблять підметами чи додатками.

Порівняй «Тату, добридень!» – сказав я йому, спинившись. Я, спинившись, привітався до тата.