слова, успадковані з різних періодів розвитку мови – індоєвропейського (мати, брат, сестра, син, вовк, вода, ніч, брова, ніс, дім, сіль, жити, сидіти, око, робота), праслов’янського (спільнослов’янського):
мачуха, побратим, прадід, внук, кінь, потік, посол, ми, він, лисиця, верба, сосна, дощ, буря, віра, гнів, слава, ненависть, радість, правда, там, тут, як, один, сто (деякі мовознавці вирізняють і спільносхіднослов’янську лексику: мішок, цілина, пряник, собака, горниця, харч) | зі старослов’янської: владар, град, древо, шлем (ра, ла, ре, ле на місці укр. оро, оло, ере, еле); раб (робити), вождь, нужда, єдиний, юродивий, воскресити, преславний, предтеча, боязнь, мислитель, братство, гординя, грядущий, путящий, велелюдний, благозвучний, зловіщий; із польської (особливо помітними стали після 1569 р. – Люблінська унія): хлопець, блазень, вирок, мешкати, зичити, ліжко, підлога, бавитися, тесля, міщанин, прикрий, кепсько, шухляда, фіранка, досконалий, скарга, білизна, байка, повидло, шулер, краков’як; із російської (після 1654 р. – укладення Б. Хмельницьким договору з Росією й далі): чиновник, посланник, завод, указ, декабрист, рудник, кадет, комсомол, чекіст, болт, паровоз, передовиця, законопроект, новатор + кальки: відмінник, вогнегасник, колгосп, держплан, місяцехід, військкомат, землетрус, сучасний, передбачити, виборець; із чеської (іноді через польську): влада, ганити, вагатися, ганьба, праця, смутний, табір, чекати, огидний, смуток, наглий, постать, зубило; із білоруської: жлукто, дьоготь, бадьорий. із давньогрецької (грецизми): початкові голосні а, е, і: академія, ера, ідея; приголосний ф: фаланга, фаза; звукосполуч. кс, пс: суфікс, психіка, олімпіада, скіпетр, амвон, алогізм, анабіоз, евфонія; суф. ік-, -ад, -ид, -ід: тріада, піраміда, панахида, обеліск; словотворчі елементи: авто-, аеро-, біо-, гео-, гідро-, ізо-, архі- й ін.; з латинської (латинізми): преф. де-, екс-, ім.-, ін-, ре-; суф. - альн, -ат, -ація, -ент, -тор, -тур, -ум, -ус: ценз, цитата, депонент, екскурсія, імміграція, інверсія, дикція, інтервенція, регрес, ультра- (далі, над), прелюдія, студент, суб’єкт, формація, косинус, казус, лектор, диктор, література, референдум; із тюркських мов: балик, шашлик, алича, парча, аркан, капкан, табун, чавун, тютюн; повтор. голосних одного ряду (кабала, кизил, сургуч); баш- (голова): баштан, башлик; із німецької мови: штамп, штабель, клейстер, штрейкбрехер, штангенциркуль, лейтмотив, ландшафт; із французької мови: тротуар, бюро, амплуа, конферансьє, аванс, невідмінювані слова з наголошеним кінцевими голосними (пенсне, плісе, гофре, портмоне, бра, пюре, жабо), фураж, сержант, реверанс, режисер, медальйон; з англійської: мітинг, демпінг, джемпер, блюмінг, снайпер, телетайп, грейдер, менеджер; з італійської (музика, фінанси, архітектура): піаніно соло, арка, банда, бензин, аварія, паста, брутто; із голландської (мореплавство, суднобудування): каюта, шкіпер, вимпел, бакен, верф, дамба, руль, фарватер, з іспанської (ананас, карамель, кокаїн, сигара), з арабської (алгебра, атлас, гарем, мечеть, нашатир), з іранської (шакал, караван, бірюза), із китайської (чесуча, чай) та з інших мов.
|
