Розділ 1
Розділ 2
Розділ 3
Розділ 4
Розділ 5
Розділ 6
Розділ 7
Розділ 8
Розділ 9
Розділ 10
Розділ 11
Розділ 12
Розділ 13
Розділ 14
Розділ 15
Розділ 16

Займенник

Визначення

Займенник

– самостійна іменна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх.

Розряди:

особові, присвійні, зворотний, означальні, вказівні, питальні, відносні, неозначені, заперечні.

У непрямих відмінках

особові займенники мають іншу основу (я, мене, мені, мною тощо).

Зворотний займенник (себе)

не має форми Н. в. У непрямих відмінках він змінюється, як особовий займенник

ти

.

Правопис займенників

Разом

Окремо

Через дефіс

НІ-, АБИ-, ДЕ-, СЬ-

із ПРИЙМЕННИКОМ

БУДЬ-, НЕБУДЬ-, КАЗНА-, ХТОЗНА-, БОЗНА-

ніхто, ніщо, ніякий… абихто, абищо, абиякий… дехто, дещо, деякий… хтось, щось, якийсь…

ні до кого аби до кого де з ким будь за ким ні до чого

будь-що, чий-небудь, казна-що, хтозна-який, бозна-який, хто-небудь, хтозна-хто, хтозна-який

Правильно написано всі займенники в рядку дещо, ніяка, скільки-небудь, абихто ніхто, будь-яка, де-який, ніскільки будь-хто, якийсь, аби-де, що-небудь нічия, хто-небудь, де-котрий, будь-чий будь-що, якийсь, ніякий, хто-зна-що

Правильною є форма займенника в словосполученні на тім боці дороги порозумітися з їми з твоєго міста до нашіх друзів всим депутатам