Публічна влада

В первісних суспільствах не існувало публічної влади як відокремленого від решти суспільства інституту. Всі члени роду добували їжу і одночасно здійснювали управління. Проте ускладнення суспільних відносин, збільшення населення, його майнове розшарування зумовили появу категорії людей, які займалися лише управлінням – апарату управління. Водночас, поява бідних та багатих обумовлює виникнення протилежних інтересів, які призводять до конфліктів; також, окремі люди не бажають підкорюватися рішенням, які приймаються новими управлінцями. Тому, виникає апарат примусу, функція якого полягає у забезпеченні (у разі потреба – силою) виконання рішень апарату управління

Отже, публічна влада складається із апарату управління та апарату примусу. Такий поділ зберігається й сьогодні. В сучасних розвинутих державах публічна влада ґрунтується на:

1) авторитетності апарату управління, яка пов’язана з прозорістю його формування: основним критерієм добору чиновників виступає їхня професійність та втілення в них цінностей суспільства. Завдяки цьому більшість населення усвідомлює необхідність виконувати рішення, прийняті органами державної влади. Також авторитеність випливає із виборності. Саме вибори дають можливість громадянам відчувати свій безпосередній вплив на формування апарату управління, адже парламент або безпосередньо формує органи управління, або встановлює правила та процедури добору чиновників. Отже, якість апарату управління залежить в першу чергу від населення та його рішення на виборах.

2) дієвості апарату примусу, адже навіть у найрозвинутішому суспільстві певна частка людей порушуватиме встановлені правила. Втім, невідворотність покарання є суттєвим стримуючим фактором.

Послаблення публічної влади призводить до неможливості протистояти внутрішнім та зовнішнім викликам, що в свою чергу ведуть до припинення існування (загибелі) держави. Наприклад: розпад Римської імперії в V ст. відбувся не через захоплення племенами вандалів Риму, а внаслідок деградації суспільства й ослаблення публічної влади. Саме тому для знищення держави економніше зруйнувати її зсередини, ніж вдаватися до зовнішньої інтервенції (втручання).

В сучасній науці для держави зі слабкою публічною владою називають «failed state» (держава, яка не відбулася; неспроможна держава) – тобто держава, в якій стався розпад державних структур, що забезпечували правопорядок. Причини – утворення паралельних структур, зокрема втрата державою монополії сили. До неспроможних держав сьогодні відносять Судан, Сомалі, Південний Судан.