Античні часи

Саме слово «атом» з'явилося ще в працях давньогрецьких філософів ― Левкіппа і Демокріта. У перекладі з грецької воно означає «неподільний». Філософи пояснювали навколишній світ чисто емпірично, тобто виходячи зі спостережень і логіки.

Засновником античного атомізму був Левкіпп (500 – 440 р.р. до н.е.). Довгий час його вважали міфічною особистістю, і лише з нещодавно знайдених папірусів було встановлено, що він дійсно жив і був учителем Демокріта. Тому тепер з повним правом можна вважати саме Левкіппа засновником грецької атомістики.

За Левкіппом, світ складається: по-перше, з атомів, які знаходяться у вічному русі, однорідних за якістю, але нескінченно різноманітних за формою і неподільних; по-друге, з порожнечі, в якій вони рухаються. Різноманітність форм атомів, положення в просторі і його учень Демокріт (460 – 370 р.р. до н.е.), був найвідомішим грецьким натурфілософом. Саме Демокріту належить детальна розробка початкового етапу античної атомістики.

Хоча його теорія є дітищем V століття до н.е., в ній були чітко сформульовані принципи атомізму. Згідно з вченням Демокріта, всі тіла у світі складаються з найдрібніших, кінцевих за розмірами і неподільних (звідси сам термін «атом», тобто нерозрізаний або неподільний) частинок – атомів. Рух, виникнення і руйнування тіл ― це результат руху атомів, але для їхнього руху обов'язково потрібна порожнеча, яка є другим основним елементом матерії. Однак в античні часи ці ідеї піддавалися жорстокій критиці через відсутність якого-небудь досвідченого наочного доказу існування атомів, неподільних і подільних. Про те, яким чином атоми об'єднуються у більші фізичні тіла, люди того часу не мали уявлення. Було багато й інших незрозумілостей, тому вчення про атоми практично не розвивалося довгі два тисячоліття.