Радіоактивність

Радіоактивність - випускання деякими елементами випромінювання, здатного проникати через речовини і йонізувати повітря. 28 грудня 1895 професор Вюрцбургського університету Вільгельм Конрад Рентген направив свою статтю «Про новий рід променів» зі знімком кисті своєї дружини голові Фізико-медичного товариства університету. Статтю було швидко опубліковано у вигляді окремої брошури, і автор майже одразу розіслав її провідним фізикам Європи. А вже 20 січня 1896 року (менш ніж через місяць) американські лікарі почали використовувати відкриття Рентгена. За випадковим збігом обставин, у цей же день проходило засідання Паризької академії наук, на якому одним з вчених було повідомлено про відкриття Рентгена, з припущенням про те, що Х-промені випускаються при фосфоресценції. Член академії французький фізик Антуан Анрі Беккерель у той же час поспішив у свою лабораторію, щоб цю гіпотезу перевірити. Спочатку численні досліди нібито підтверджували гіпотезу фосфоресценції, про що 24 лютого (теж майже через місяць) А. Беккерель і доповів на засіданні академії. Проте, свої досліди він не припинив. Для стимулювання фосфоресценції Беккерель витримував фотопластинки зі шматочками уранової солі на сонячному світлі. Але 26 лютого в Парижі була похмура погода, яка стояла над містом аж до 1 березня. Весь цей час препарати лежали в темному ящику. А ось у тому, що відбулося далі, основну роль зіграла інтуїція експериментатора. Беккерель не виніс пластинки на сонці, появи якого власне і чекав, ховаючи препарати в темному ящику. Він вирішив спочатку їх проявити. Після проявлення пластинки Беккерель виявив на ній обриси кристалів. Гіпотеза про фосфоресценцію не підтвердилась! Восени 1896 Беккерель повідомив про свої результати на черговому засіданні академії, назвавши невидимі промені урановими. Після цього багато вчених охрестили їх «беккерелевскімі». Але ні перша, ні друга назва чомусь не прижилася. Явище увійшло в науку і життя як радіоактивність. Цей термін належить, як відомо, Марії Кюрі-Склодовській. А. Беккерель був знайомий з її чоловіком ― П'єром Кюрі, тоді вже відомим фізиком, і якось, демонструючи йому свої експерименти, запропонував перевірити, чи немає в досліджуваних зразках якихось специфічних домішок, які продукують випромінювання. У 1897 р П'єр Кюрі поставив це завдання перед своєю молодою дружиною як тему її майбутньої докторської дисертації. Працюючи з численними зразками мінералів, Марія виявила, що так звані уранові промені випускають і інші елементи, і тому їм краще дати іншу назву. Вона запропонувала термін «радіоактивність» (від латинського «radio» - випромінюю, «activus» - діяльний). Так і пішло ... У листопаді 1903 подружжя Кюрі розділили з Беккерелем лаври Нобелівської премії з фізики за видатні відкриття в області радіоактивності. Беккерель і подружжя Кюрі створили першу наукову школу вивчення радіоактивності. У її стінах було зроблено чимало видатних відкриттів. Доля виявилася жорстокою до вчених. П'єр Кюрі трагічно загинув 17 квітня 1906, Анрі Беккерель передчасно помер 25 серпня 1908, Марія Кюрі померла 4 липня 1934 від лейкемії.