Рух електрона «навколо власної вісі»

Всі розглянуті вище види руху електрона характеризують його поступальний рух у навколоядерному просторі атома. Тому логічно припустити, що частинки володіють деяким власним рухом. Грубою моделлю такого руху може бути обертання частинки навколо власної вісі. Така модель внутрішнього руху отримала назву «спін» від англійського слова «spin» – «дзига», «обертання». Поняття спина було введено у 1925 році англійськими вченими Джорджем Уленбеком і Семюелом Гаудсмітом, які припустили у електрона наявність спінового моменту кількості руху. Залежно від напрямку власного обертання електрона спін (s) умовно може прийняти два значення: Поняття спіна покладено в основу фундаментального принципу природо-знавства, сформульованого у 1925 році швейцарським фізиком Вольфгангом Паулі. У спрощеному вигляді принцип Паулі може бути сформульований так: «На будь-якій орбіталі може знаходитися не більше двох електронів і лише у тому випадку, якщо вони мають протилежні (антипаралельні) спини». Отже, максимальне заповнення однієї орбіталі електронами буде виглядати: Два електрони, що знаходяться на одній орбіталі, або в одній комірці, і мають різні за знаком значення спіна, називаються спареними . Електрони, розміщені по одному на орбіталях, називаються неспареними . Наявність спарених або неспарених електронів в атомах, молекулах і кристалах встановлюється експериментально шляхом вивчення магнітних властивостей речовини.