XVIII-XIX ст

Історія відкриття будови атома довга, драматична і нероздільно пов'язана з історією XIX століття ― століття великих відкриттів і розчарувань.

Вже з другої половини XVIII століття стали з'являтися гіпотези і факти, що свідчили про складну будову атомів і про можливість їхніх взаємоперетворень. У 1749 році Бенджамін Франклін, американський політичний діяч, висловив гіпотезу, що електрика є своєрідною матеріальною субстанцією. У роботах Франкліна вперше з'являються терміни: заряд, розряд, позитивний заряд, негативний заряд, частинки електрики. Йоганн Вільгельм Ріттер, німецький фізик і хімік, у 1801 році висловив думку про дискретну, зернисту структуру електрики. Німецький фізик Вільгельм Вебер у своїх роботах з 1846 року вводить поняття атома електрики і гіпотезу, що його рухом навколо матеріального ядра можна пояснити теплові та світлові явища. У 1894 році британський фізик і математик Джордж Джонстон Стоуні ввів в науку термін «електрон», визначивши його як «фундаментальну одиницю виміру електроенергії». Назва «електрон» походить від грецького слова ήλεκτρον, що означає «бурштин»: ще в стародавній Греції природодослідниками проводилися експерименти ― шматки бурштину терли вовною, після чого ті починали притягати до себе дрібні предмети. Відкриття електрона як частки належить англійському фізику Дж. Дж. Томсону. У 1897 році ним було встановлено, що відношення заряду електрона до його маси не залежить від умов досвіду і виміру, тобто воно ― стале. Отже, природа електрона одна й та ж, незалежно від природи речовини, і електрони є структурними одиницями атомів усіх елементів! ««...Я зробив перше повідомлення про існування цих корпускул на вечірньому засіданні Королівського інституту в чергову п'ятницю 30 квітня 1897 ... Багато часу потому один видатний фізик розповів мені, що подумав тоді, ніби я всім їм навмисне морочу голову. Я не був цим здивований, бо сам прийшов до такого пояснення своїх експериментів з великим небажанням: лише переконавшись, що від дослідних даних нікуди не подітіся, я оголосив про мою віру в існування тіл, менших, ніж атоми. Тільки ось що бентежило: думка про реальність тіл, менших за атоми! А сьогодні може збентежити саме це визнання. Невже під кінець великого століття природознавства фізики ще так мало знали про мікросвіт, що у них не було навіть упевненості в складності атомів?»

Вперше найбільш точно заряд електрона було виміряно американським фізиком Робертом Ендрюсом. Міллікеном у 1909 році.

Умовне позначення електрона: ${^{\,\,\, 0}_{-1}e}$

Сьогодні ми знаємо, що електрон:

• негативно заряджена елементарна частинка;

• володіє найменшим у природі зарядом: $e = 1,602·10^{-19}$Кл, (умовно прийнятий за «–1»);

• маса мізерно мала і становить $9,1·10^{–31}$кг;

• є стабільною частинкою;

• немає ніяких даних про його внутрішню структуру.