ЕЛЕКТРОННІ ОБОЛОНКИ

Стан електрона в атомі Абсолютно неможливо уявити собі це, але: електрон ― це і частка, і хвиля одночасно! ... Така гіпотеза була запропонована французьким фізиком Луї де Бройлем у 1924 році. Суть її у тому, що електрони (як і всі частинки) при русі виявляють властивості хвиль, і тому їхня поведінка не може описуватися законами класичної механіки. Така подвійна природа вперше була встановлена для світла у 1905 році Альбертом Ейнштейном. Точно описати місце розташування електрона у даний момент часу не є можливим, тому, характеризуючи електрон в атомі, можна говорити лише про ймовірність знаходження електрона в різних точках околоядерного простору. Для приблизної ілюстрації цього твердження можна розглянути деякий об'єм поблизу ядра атома Гідрогена. Точками умовно показано знаходження електрона у даний момент у даному просторі. Щільність розміщення точок показує ймовірність знаходження електрона в даній точці у даний момент часу. Однак, таке розуміння досить умовно, оскільки електрон ― це не матеріальна точка, отже даний малюнок правильніше розглядати як схематичне зображення електрона, який «розмазаний» по всьому об'єму атома у вигляді так званої електронної хмари: чим щільніше розташовані точки у тому чи іншому місці, тим більше тут щільність електронної хмари. Інакше кажучи, щільність електронної хмари пропорційна ймовірності знаходження електрона. Тим не менше, треба мати на увазі, що електронна хмара не має різко окреслених меж: навіть на великій відстані від ядра існує деякий простір, в якому знаходження електрона хоч і дуже мало, але ймовірно. Область простору поблизу ядра атома, в якій зосереджена переважна частина (приблизно 90%) заряду і маси електрона, називається електронною або атомною орбіталлю.