Бета випромінення

β-випромінювання ― це процес випускання електронів безпосередньо з ядра атома. Електрон в ядрі створюється при розпаді нейтрона на протон і електрон. Протон залишається в ядрі, в той час як електрон, випускається у вигляді β-випромінювання. $^{1}_{0}n→^{\,\,\,0}_{-1}e+^{1}_{1}p$ $^{A}_{Z}E→^{\,\,\,0}_{-1}e+{^{A}_{Z+1}E}$ $^{239}_{92}U→^{\,\,\,0}_{-1}e+{^{239}_{93}Np}$

Проникна здатність β-частинки значно більше, ніж α-частинки, тому що електричний заряд β-частинки ― вдвічі менший за заряд α-частинки. Крім того, маса β-частинки ― приблизно у 8000 разів менша за масу α-частинки. Через її маленьку масу і маленький заряд іонізація, яка викликана β-частинкою, менша, і, як наслідок, енергія β-частинки витрачається на більш значній відстані. роникна здатність β-частинки у повітрі змінюється від 0,1 до 20 метрів залежно від початкової енергії частинки. У більшості випадків засоби індивідуального захисту та взуття забезпечують достатній захист від зовнішнього опромінення організму β-частинками. Великий ризик опромінення β-частинками пов'язаний з попаданням їх всередину організму при прийомі їжі. Швидкість радіоактивного розпаду визначається періодом напіврозпаду (${τ^{}_{1/2}}$) ― часом, протягом якого розпаду піддається половина початкової маси речовини. Період напіврозпаду є характерною рисою кожного нестійкого ізотопу. Наприклад, період напіврозпаду Радона-222 дорівнює $3,8$ дня, Полонія-214 ― $0,0001$ с., Урана-238 ― $4,5·10^9$ років. Найбільш небезпечні радіоактивні ізотопи із тривалими періодами напіврозпаду. Радіоактивні ізотопи застосовують у промисловості: «гамма-дефектоскопія», у медицині: гамма-терапія (Кобальт-60), у наукових дослідженнях: «мічення» атомів (Карбон-14).