Види прав людини та їх значення
Конституція України, якщо звернутися до назви розділу другого «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина», розмежовує права і свободи людини, а також права людини і права громадянина.
Насправді, поділ на свободи і права – суто теоретичний. В практичній площині між ними різниці немає.
Поділ на права людини і громадянина є наслідком радянської традиції. Якщо ви спробуєте погуглити англійською мовою «права людини і громадянина» (rights of man and citizen), то переважна більшість посилань будуть стосуватися французької Декларації прав людини і громадянина кінця XVIII століття, бо сучасне міжнародне право прав людини та академічні публікації таким поділом не користуються.
Дійсно, є права, які пов’язані зі статусом громадянина. Наприклад, доступ до державної служби чи участь у виборах майже завжди надані лише громадянам. Одночасно, це все права людини, бо ви маєте право на участь в управлінні державою з огляду на те, що ви є людиною і доступ до питань державного управління важливий для вашого існування і розвитку. А громадянства – це просто умова доступу до цього права.
Найбільш практично значущим є поділ прав за сферою суспільних відносин. Можна говорити про особисті права (право на життя, свободу і особисту недоторканість), політичні права (свобода слова, право на звернення до органів влади), соціальні, економічні і культурні права, що охоплюють працю, підприємництво, доступ до освіти, культурних ресурсів тощо. Важливим є також поділ на загальні права, які належать всім, і права певних соціальних груп, які вже частково згадувались (права дітей, права жінок, права біженців тощо).
Права людини – дуже важливі. Ось принаймні чотири причини цього:
права забезпечують людську гідність. Гідність – важкий термін, його складно визначити позитивно, тобто сказати, що таке гідність. Простіше сказати, що порушує гідність людини. Катування, втручання в приватне життя, відсутність доступу до освіти, неможливість сказати те, що вважаєш правильним, неможливість захиститися – це те, що порушує гідність. Щоб цього не було, мають гарантуватися права людини.
права убезпечують нас від держави. Вони є найбільш зрозумілим критерієм обмеження державної сваволі. Держава вправі обирати різні стратегії розвитку у сфері політики і геополітики, економіки, соціального ладу. Але, роблячи це, вона не може порушувати права людини. Права окреслюють зону нашої свободи, куди держава не втручається.
права людини є критерієм соціальної справедливості. Німецький філософ Норберт Горн пише, що справедливість – це, по суті те, що відповідає правам людини. Справедливий суспільний лад – це той, де права гарантовані. Жоден утопічний проект суспільства щастя (насправді, ці утопії завжди перетворюються в антиутопії, чому історія ХХ століття дає чимало прикладів), не вартий порушення прав людини.
права важливі для успішного розвитку суспільства. Політичні порядки, що ґрунтуються на правах людини, завжди більш стабільні, успішні і вільні, ніж ті суспільства, де держава є гегемоном (вождь, керівник), що нависає на кожною людиною.
Last updated