> For the complete documentation index, see [llms.txt](https://edera.gitbook.io/law/llms.txt). Markdown versions of documentation pages are available by appending `.md` to page URLs; this page is available as [Markdown](https://edera.gitbook.io/law/sutnist_derjavy/politychnyj_rezhym.md).

# Політичний режим

**Форма політичного режиму –** сукупність способів, засобів та методів здійснення політичної влади, яка відображає характер взаємовідносин людини і держави.

Політичні режими поділяються на *демократичні* та *недемократичні*.

Для *демократичних* політичних режимів характерними є багатопартійність, можливість громадян шляхом виборів впливати на прийняття політичних рішень, контроль за діяльністю держави через інститути громадянського суспільства. Рішення в демократичному суспільстві приймаються на основі думки більшості, але з прагненням урахувати думку меншості. Водночас,

Демократія, однак, є неоднозначним явищем. Наприклад, Вінстон Черчилль досить суперечливо висловлювався про неї: «Кращий аргумент проти демократії – п’ятихвилинна бесіда з середньостатистичним виборцем» і «Демократія – найгірша форма правління, за винятком усіх інших».

Річ у тім, що **демократія є ефективною лише за двох умов: високий рівень освіченості та високий матеріальний рівень життя населення.** За інших обставин її переваги нівелюються. Так, в першій половині ХІХ століття, на африканському континенті за підтримки США і за прикладом форми держави в США було створено державу Ліберія. Однак, через низький рівень освіченості населення Ліберії позитивні риси демократії не стали поштовхом у розвитку цієї держави. Сьогодні Ліберія одна з найменш розвинутих держав світу з постійними громадянськими війнами та економічною кризою.

**В умовах низького рівня освіченості та в складних політичних умовах, демократія приводить до влади популістів, які обіцяють швидке вирішення складних проблем.** Зрозуміло, що пропоновані популістами рішення є неефективними й призводять до поглиблення економічної кризи. Як наслідок, на чергових виборах популісти знову отримують перемогу. Також, демократія є беззахисною проти диктаторів, які часто приходять до влади використовуючи її ж вади. Достатньо нагадати, що Адольф Гітлер прийшов до влади демократичним шляхом, опираючись на інститут виборів, використавши тотальне розчарування населення політиками та таке ж тотальне зубожіння Німеччини 30-х років ХХ століття.

Разом з тим, сьогодні **ефективність демократії складно заперечити: абсолютна більшість економічно розвинутих країн є демократичними.** Причини прості: демократія сприяє свободі  думки, а значить і свободі підприємницької діяльності, що створює умови вільного ринку.

**На противагу *****демократичним***** політичним режимам існують *****недемократичні*****, які поділяються на *****авторитарні***** та *****тоталітарні.***

Сутність *авторитарних режимів* полягає в тому, що формально зберігаються демократичні інститути (вибори, багатопартійність, незалежні ЗМІ), однак, фактично влада зосереджена в руках однієї або невеликої кількості осіб, а наявність опозиційних політичних партій та ЗМІ використовується лише як аргумент для позиціонування держави на міжнародній арені як демократичної. Наприклад, в Росії на останніх виборах приймали участь опозиційні політичні партії, існують окремі незалежні ЗМІ (радіостанція «Ехо Москви», телеканал «Дождь»), проте реально вони їх вплив на політичне життя мізерний.

Сутність *тоталітарних режимів* полягає *у* визнанні єдинодозволеної доктрини, існуванні фігури “вождя”, забороні будь-яких політичних партій (крім правлячої), відсутності незалежних ЗМІ та тотальному контролю держави за всіма сферами суспільного і приватного життя людини.

Тоталітарні держави почали виникати в 20-их – 30-их роках ХХ століття і пов’язано це з появою та стрімким розвитком нових технологій (телебачення, радіо, кіно, друковані ЗМІ), які дозволяли цілодобово здійснювати вплив на людину. В сучасному світі, в умовах глобалізації, зробити це значно складніше. Тому сьогодні єдиною тоталітарною державою залишається КНДР (Корейська Народно-Демократична Республіка або Північна Корея). В той час, як у ХХ столітті тоталітарні режими певний час були при владі у таких державах: Радянський Союз, Німеччина, Італія, Іспанія, Югославія та інші.

***Важливо відмітити, що обмеження доступу до інформації може стати передумовою встановлення авторитарного, а в подальшому – і тоталітарного режиму.***

Політичний режим держави відображає рівень розвитку всього суспільства та його інститутів. Історія ХХ століття засвідчила, що **за інших рівних умов демократичні режими впевнено виграють у недемократичних:** достатньо порівняти рівень розвитку Північної і Південної Кореї, колишні західну (ФРН) та східну (НДР) Німеччини.