Powered By GitBook
Факти. Обставини справи

Рішення від 23 лютого 2016 року

Завантажте повний текст рішення «Навальний та Офіцеров проти Росії»

Факти

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
    1.
    Заявники народилися у 1976 році та 1975 році відповідно і проживають у Москві.
    2.
    Перший заявник є політичним активістом, лідером опозиції, активістом кампанії по боротьбі з корупцією та популярним блогером. Він є юристом і до свого засудження був членом Московської колегії адвокатів. Другий заявник, бізнесмен, був на момент розгляду даної справи директором товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Вятська Лісова Компанія» (ТОВ «ВЛК» – надалі «ВЛК»).
A. Договір на реалізацію лісопродукції між Кіровлісом та ВЛК</span>
    1.
    У 2007 році Департамент державного майна заснував державне унітарне підприємство «Кіровліс» (КОДУП «Кіровліс»). Відповідно до його установчих документів діяльність Кіровлісу полягала в заготовці та обробці деревини. Підприємство мало у власності 36 лісопилок, зареєстрованих як його виробничо-господарські філії. Вочевидь, до 2009 року підприємство накопичило значні обсяги боргів і продовжувало зазнавати збитки.
    2.
    У січні 2009 року губернатор Кіровської області п. Бєлих запросив першого заявника на посаду радника на громадських засадах з питань підвищення прозорості управління майном області. Спочатку п. Навальний виконував свою роль де-факто, перш ніж його було офіційно призначено на посаду 21 травня 2009 року. Одним із його проектів було вивести збиткову лісозаготівельну промисловість області з кризи.
    3.
    На початку 2009 року перший заявник обговорив фінансові та матеріально-технічні проблеми Кіровлісу з директором підприємства X. Він запропонував об’єднати підприємство з лісоторговельною компанією, щоб привабити покупців і, зокрема, припинити практику лісопилок Кіровлісу, пов’язану з продажем деревини напряму за готівковий розрахунок, в обхід бухгалтерії Кіровлісу. X погодився, і перший заявник запросив другого заявника, який, як він знав, був би зацікавлений працювати в цій галузі, щоб він заснував лісоторговельну компанію. Другий заявник створив ВЛК і зареєстрував його у березні 2009 року.
    4.
    15 квітня 2009 року Кіровліс в особі Х уклав рамковий договір з ВЛК в особі другого заявника. Договір передбачав поставку продукції Кіровлісом на невиключній основі підприємству ВЛК з подальшим її перепродажем з боку ВЛК на користь клієнтів за агентську винагороду в розмірі 7%. Специфікації і ціни лісоматеріалів були викладені в тридцяти шести додатках до договору, які були підписані в період з 15 квітня по 13 липня 2009 року. Відповідно до договору, з 12 травня по 31 серпня 2009 року Кіровліс поставив ВЛК лісоматеріали на суму 16 165 826 рублів (що на той час було еквівалентно приблизно 330 000 євро).
    5.
    В невстановлену дату прийомна дочка Х, пані Б, яка на той момент працювала директором комерційного відділу Кіровлісу, була прийнята на роботу в ВЛК на посаду заступника генерального директора з частковою зайнятістю.
    6.
    В період з липня по серпень 2009 року за розпорядженням першого заявника було проведено аудиторську перевірку Кіровлісу. За її результатами адміністрація губернатора області створила робочу групу для реструктуризації Кіровлісу, до якої увійшов і перший заявник.
    7.
    17 серпня 2009 року Департамент держаної власності тимчасово відсторонив Х від виконання обов’язків директора Кіровлісу, а 17 жовтня 2009 року його було звільнено з займаної посади за неналежне управління підприємством.
    8.
    1 вересня 2009 року Кіровліс розірвав договір з ВЛК.
B. Розслідування за фактом шахрайства, вчиненого Кіровлісом
    1.
    Протягом 2010 року перший заявник проводив кампанію боротьби з корупцією і опублікував низку статей та документів, в яких викрив факти причетності високопоставлених чиновників до масштабного шахрайства. Зокрема, 16 листопада 2010 року він опублікував статтю, в якій стверджував, що при будівництві нафтопроводу Східний Сибір – Тихий океан було розкрадено державних коштів щонайменше на суму чотири мільярди доларів США. У статті він послався на аудиторський висновок 2007 року і заявив, що до цього були особисто причетні президент Володимир Путін і віце-прем’єр Ігор Сєчин.
    2.
    9 грудня 2010 року прокуратура Кіровської області (пізніше – Слідчий комітет Російської Федерації, надалі – «Слідчий комітет») розпочала перевірку за підозрою в тому, що заявники обманом змусили Кіровліс в особі його директора укласти збиткову угоду. Під час допиту Х заявив, що познайомився з п. Офіцеровим та п. Навальним в адміністрації губернатора. Він поскаржився заявникам на те, що Кіровліс зазнавав збитків, зокрема через падіння цін на лісопродукцію і відсутність покупців. П. Навальний пізніше повернувся до цієї розмови, запропонувавши створити торгівельну компанію-посередника – підприємство «ВЛК», щоб привабити клієнтів до Кіровлісу. В результаті було укладено договір. Х стверджував, що хоча ВЛК закуповувало лісопродукцію за середньоринковими цінами, він пізніше усвідомив, що агентська винагорода посередника і самі умови поставки створювали додаткові витрати для Кіровлісу, що робило угоду невигідною. Тому він розірвав договір. Крім того, X стверджував, що при укладанні договору у нього склалося враження, що п. Навальний діяв в офіційній якості як член адміністрації губернатора, і він подумав, що як директор державного підприємства він мав виконувати рішення обласної адміністрації. Також було допитано двох колишніх працівників Кіровлісу, пані Б і заступника директора З. Вони підтвердили, що, незважаючи на те, що ВЛК оплачувало лісопродукцію за середньоринковими цінами, Кіровліс міг би отримати більше прибутків, якби реалізовував лісопродукцію напряму покупцям, а значить ці поставки приносили йому не самий великий дохід. Вони також стверджували, що договір було укладено під тиском з боку обох заявників, які, на думку директора, діяли від імені губернатора.
    3.
    Слідчий комітет також допитав другого заявника. Останній зазначив, що він зв’язався безпосередньо з Х, так як знав, що Кіровлісу були потрібні покупці, і запропонував свою допомогу в якості посередника. Його контрагент не піддавався тиску чи обману, ціни були справедливими, а перший заявник у переговорах участі не брав. Перший заявник слідством не допитувався, оскільки «встановити його місцезнаходження не виявилось можливим».
    4.
    11 січня 2011 року Слідчий комітет вирішив не порушувати кримінальну справу щодо обох заявників за відсутності складу злочину.
    5.
    12 січня 2011 року щодо Х було порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовими повноваженнями, не пов’язану ВЛК; він підозрювався у наданні преференційного режиму іншій приватній компанії, в якій працювали його родичі.
    6.
    В невстановлену дату перевірка стосовно заявників була відновлена. Слідство допитало Х, пані Б., заступника директора Кіровлісу З., заступника голови адміністрації Кіровської області С., а також обох заявників. Так, перший заявник стверджував, зокрема, що після того, як Х доповів губернатору про збитки Кіровлісу та відсутність покупців, губернатор звернувся до комерційних компаній, які були б зацікавлені у співпраці з Кіровлісом. ВЛК відгукнулась на це звернення поряд із іншими компаніями; адміністрація губернатора не просила Кіровліс надавати ВЛК преференційний режим і не брала участі у переговорах. Поставки лісопродукції ВЛК складали не більше 2% від загального обсягу поставок Кіровлісу.
    7.
    28 січня 2011 року Слідчий комітет постановив рішення про відмову у порушенні кримінальної справи стосовно першого заявника за відсутності складу злочину. Стосовно другого заявника було прийнято рішення передати матеріали перевірки до Управління внутрішніх справ по Кіровській області, яке мало вирішити питання щодо наявності підстав для порушення кримінальної справи.
    8.
    2 лютого 2011 року перший заявник дав радіо-інтерв’ю, в якому закликав до рішучої боротьби з корупцією, охарактеризувавши партію «Єдина Росія» як «партію шахраїв та злодіїв».
    9.
    7 лютого 2011 року перевірку було відновлено. Слідчі допитали обох заявників, Х, двох колишніх співробітників Кіровлісу, пані Б., двох колишніх співробітників ВЛК та її діючого директора (брата другого заявника), а також п’ятьох високопоставлених посадових осіб Кіровської області, у тому числі губернатора. Останній заявив, що у 2008 році Кіровліс опинився у складній фінансовій ситуації і мав істотну заборгованість. Тому губернатор доручив першому заявнику вивчити різні способи реструктуризації Кіровлісу, і останній входив до складу робочих груп та брав участь у робочих зустрічах з цього питання. Губернатор пояснив, що перший заявник не міг чинити тиск на Х чи впливати на господарську діяльність підприємств лісопромислового комплексу, у тому числі Кіровліс. У кінцевому підсумку, сам губернатор прийняв рішення про розірвання договору між Кіровлісом та ВЛК за результатами робочих зустрічей з Х та обома заявниками.
    10.
    9 лютого 2011 року Господарський суд Кіровської області ввів процедуру розпорядження майном Кіровлісу.
    11.
    3 березня 2011 року Слідче управління СК РФ по Приволзькому федеральному округу постановило рішення про відмову у порушенні кримінальної справи щодо заявників за відсутності складу злочину.
    12.
    10 травня 2011 року виконуючий обов’язки керівника Слідчого управління СК РФ прийняв рішення про порушення кримінальної справи щодо обох заявників. Їх підозрювали в обмані та зловживанні довірою директора Кіровлісу, що є правопорушенням згідно з пунктом (б) частини 3 статті 165 Кримінального кодексу.
    13.
    Під час слідства, яке тривало одинадцять місяців, були допитані обидва заявника, а також Х, пані Б., два колишніх співробітника Кіровлісу та дев’ятнадцять директорів лісових господарств. Були досліджені бухгалтерські документи Кіровлісу та ВЛК, а також проведені бухгалтерська та фінансово-економічна експертизи. Як випливає з доводів сторін, були допитані такі свідки: свідок А., голова Департаменту лісового господарства Кіровської області, розповів про те, як відбувалося укладення договору між ВЛК та Кіровлісом і як Х та перший заявник розійшлися у поглядах. Свідок К., заступник голови Департаменту лісового господарства Кіровської області, стверджував, що перший заявник наполягав на незалежній аудиторській перевірці Кіровлісу і пропонував провести реструктуризацію підприємства для припинення фінансових маніпуляцій з боку Х. Ще сім свідків, всі вони менеджери ВЛК, дали детальні свідчення про діяльність ВЛК з залучення покупців для Кіровлісу згідно з умовами договору. На основі цих доказів слідчі дійшли висновку про відсутність підстав для порушення кримінальної справи стосовно заявників.
    14.
    10 квітня 2014 року Слідчий комітет припинив кримінальну справу щодо обох заявників за відсутності складу злочину.
    15.
    25 квітня 2012 року Слідчий комітет скасував це рішення.
    16.
    5 липня 2012 року голова Слідчого комітету Бастрикін, виступаючи на службовій нараді, розкритикував, між іншого, рішення про припинення кримінальної справи щодо першого заявника. Зокрема, на центральних телевізійних каналах Росії було показано фрагмент виступу, в якому Бастрикін заявив:
    «У вас там є один чоловік на прізвище Навальний. Кримінальна справа – чому ви її припинили, навіть не довівши до відома керівництва Слідчого комітету? Вся країна сьогодні говорить [про це шахрайство], переговори [Навального і Бєлих] опубліковані, крім ревіння, ми нічого не чуємо. У вас була кримінальна справа проти цієї людини, і ви її тишком-нишком припинили. Я попереджаю, коли ось такі сюжети повторюватимуться, прощення не буде, милості не буде. Якщо є підстави припинити справу – доповідай... Слабкий, боїшся, тиснуть – доповідай... Підтримаємо, допоможемо, візьмемо справу в центральний апарат, а ось так, тишком-нишком…»
    17.
    26 липня 2012 року перший заявник опублікував статтю, в якій звинуватив Бастрикіна в порушенні законодавства, що встановлювало певні обмеження для вищих посадових осіб держави. У статті наводилися копії документів, які свідчили про те, що, обіймаючи посаду Голови СК РФ, Бастрикін отримав посвідку на проживання в Чехії і в нього був приватний бізнес.
    18.
    30 липня 2012 року слідчий Слідчого комітету в особливо важливих справах прийняв рішення про порушення кримінальної справи щодо Х за підозрою у співучасті в розтраті майна Кіровлісу за допомогою ВЛК за статтею 160 ч. 4 Кримінального кодексу
    19.
    Того ж дня справу стосовно Х було об'єднано з кримінальною справою щодо заявників.
    20.
    31 липня 2012 року першому заявнику було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого статтею 160 ч. 4 Кримінального кодексу. 3 серпня 2012 року аналогічне обвинувачення було пред'явлено Х, а 6 серпня 2012 року – другому заявнику. Всі вони підозрювалися в співучасті у розтраті майна Кіровлісу.
C. Рішення про виділення справи, досудова угода про співпрацю та спрощене провадження у справі X
    1.
    26 вересня 2012 року заступник Генерального прокурора задовольнив клопотання Х про укладення досудової угоди про співпрацю і розгляд справи у спрощеному порядку.
    2.
    1 жовтня 2012 року Х та заступник Генерального прокурора підписали досудову угоду про співпрацю, яка передбачала, зокрема, обов'язок Х забезпечити «активне надання слідству інформації» про «причетність п. Офіцерова та п. Навального до розтрати [майна], про їхні ролі у вчиненні злочину, про те, які конкретно заходи вони здійснили для реалізації злочинного плану, у тому числі про етапи підготовки та укладання договору поставки, а також про те, як аргументувалася його здійсненність та практичність». 17 жовтня 2012 року кримінальну справу стосовно Х було виділено в окреме провадження.
    3.
    19 жовтня 2012 року перший заявник дізнався із засобів масової інформації про укладення досудової угоди про співпрацю і звернувся до Слідчого комітету та Генеральної прокуратури зі скаргою на те, що дана угода порушує його процесуальні права у порушеній щодо нього кримінальній справі. Він просив знову об'єднати справу щодо Х зі своєю справою, у випадку якщо її дійсно було виділено в окреме провадження.
    4.
    21 листопада 2012 року прокуратура відповіла, що досудову угоду про співпрацю було укладено в законному порядку.
    5.
    5 грудня 2012 року перший заявник звернувся до Ленінського районного суд м. Кіров (надалі – «районний суд») зі скаргою на рішення про виділення кримінальної справи щодо Х в окреме провадження та про її розгляд у спрощеному порядку. Того ж дня він направив ще одну скаргу до Генеральної прокуратури щодо рішення про виділення кримінальної справи щодо Х в окреме провадження.
    6.
    10 грудня 2012 р. Слідчий комітет відмовив у задоволенні клопотання про об'єднання кримінальної справи щодо Х з кримінальною справою щодо заявників.
    7.
    18 грудня 2012 року прокуратура відповіла, що рішення про виділення кримінальної справи відповідає закону.
    8.
    24 грудня 2012 року районний суд виніс постанову у справі Х, розглянутій у спрощеному порядку, без дослідження доказів. Суд визнав Х винним у розтраті майна Кіровлісу (частина 4 статті 160 Кримінального кодексу) і призначив йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном у три роки. У вироку було зазначено, що Х діяв за співучасті з двома особами, «Н.» та «О.». Зокрема, суд дійшов таких висновків:
    «... наприкінці грудня 2008 року – початку січня 2009 року ... губернатор Кіровської області ... на зустрічі з керівниками великих підприємств області, у числі яких був [X], ... представив своїх майбутніх радників на громадських засадах, у тому числі, Н., офіційно призначеного на зазначену посаду ... 21 травня 2009 року.
    ... Приблизно в січні – лютому 2009 року Н. ... розробив злочинний план по здійсненню розкрадання майна КОДУП «Кіровліс» шляхом його розтрати на користь новоствореної та підконтрольної їм організації, яку повинен був заснувати та очолити О.
    ... Приблизно в лютому – березні 2009 року Н., продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на розкрадання майна КОДУП «Кіровліс», керуючи вчиненням злочину, ... повідомив [X] про майбутнє створення О. підприємства для надання посередницьких послуг ... з метою наступного вчинення розтрати ввіреного [X] майна.
    [X] ... ніяких дій, спрямованих на запобігання незаконним діям Н., не почав, [і] погодився із пропозицією останнього, тим самим вступив з Н. та О. у попередню злочинну змову, спрямовану на розтрату ввіреного йому майна ... в особливо великих розмірах.
    О. з метою реалізації злочинного плану Н., діючи спільно та узгоджено з ним, у березні 2009 року забезпечив створення ... ТОВ «ВЛК» ..., тим самим організував сприяння у вчиненні злочину ...
    ... Згодом [X], ...діючи умисно та узгоджено з Н. та О., підписав договір поставки з ВЛК ..., повною мірою усвідомлюючи суспільну небезпеку ... у зв'язку з відсутністю з боку ВЛК еквівалентного відшкодування ...
    ... При цьому [X], Н. та O. вірогідно знали про те, що ТОВ «ВЛК» оплачуватиме товар на умовах, встановлених договором і додатками до нього, за свідомо заниженою ціною порівняно з тією, яку КОДУП «Кіровліс» могло б отримати від покупців без використання посередницьких послуг ...
    ... У період з 15 квітня по 13 червня 2009 року ... [X] та O., ... за співучасті з Н., який організував вчинення зазначеного злочину і керував його виконанням, підписали [тридцять шість] додатків до договору ..., якими визначалися ... ціна, яка без урахування будь-якої економічної необхідності була навмисно занижена всіма учасниками злочину порівняно з ціною, за якою продукція КОДУП «Кіровліс» могла напряму реалізовуватися контрагентам ВЛК.
    ... При цьому Н. та О. усвідомлювали, що [X], протиправно позбавляючи КОДУП «Кіровліс» можливості самостійної реалізації виготовленої лісопродукції за ринковими цінами, тим самим передає дану лісопродукцію у розпорядження ВЛК без відповідного та еквівалентного відшкодування її ринкової вартості.
    У період з 15 квітня 2009 року по 30 вересня 2009 року в м. Кіров [X] з використанням свого службового становища та О., діючи умисно за попередньою змовою з Н. і за його вказівками, забезпечили виконання умов договору поставки ... і додатків до нього ...
    ... У такий спосіб [X], діючи за попередньою змовою спільно з Н. і О., з використанням свого службового становища, ... з корисливих мотивів, протиправно розтратив чуже майно, що перебувало в його віданні, ... на користь третіх осіб - співучасників злочину та підконтрольного їм ТОВ «ВЛК», чим завдав істотної майнової шкоди власнику даного майна – КОДУП «Кіровліс».
    Заступник Генерального прокурора ... звернувся з поданням ... застосувати особливий порядок судового засідання та винесення судового рішення ... стосовно [X] ...
    Підсудний [X] повністю визнав свою провину у вчиненні злочину, погодився з пред'явленим йому обвинуваченням, з поданням ... про застосування особливого порядку ... у зв'язку з укладенням досудової угоди про співпрацю.
    ... Відомості, повідомлені [X] при виконанні зобов'язань за укладеною угодою про співпрацю, є повними, правдивими, підтверджуються іншими матеріалами справи. Таким чином, суд доходить висновку, що [X] дотримано умови та виконано зобов'язання за укладеною з ним досудовою угодою про співпрацю. Отже, постановлення вироку щодо підсудного може бути проведене без дослідження доказів у порядку, встановленому статтею 316 КПК із урахуванням вимог статті 317.7...»
    9.
    3 січня 2013 року перший заявник подав апеляційну скаргу на вирок у справі Х. Зокрема, він оскаржив розгляд справи у спрощеному порядку, її виділення з кримінальної справи щодо заявників, а також стверджував, що даний вирок має преюдиційне значення для його справи.
    10.
    9 січня 2013 року вирок щодо Х набув чинності.
    11.
    17 січня 2013 року районний суд повідомив першого заявника про те, що він не має права оскаржувати вирок у справі Х, тому що не брав участь у цій справі. На тій самій підставі йому було відмовлено в доступі до протоколу судового засідання.
    12.
    Того ж дня було припинено переслідування обох заявників за статтею 165 ч. 3 п. (б) Кримінального кодексу. Обвинувачення за статтею 160 ч. 4 Кримінального кодексу було викладено в новій редакції щодо другого заявника.
    13.
    20 лютого 2013 року перший заявник оскаржив відмову в розгляді його апеляційної скарги до Кіровського обласного суду (надалі – «обласний суд»).
    14.
    13 березня 2013 року заступник Голови Кіровського обласного суду відповів, що апеляційна скарга не підлягає розгляду, тому що перший заявник не був учасником судового провадження. Крім того, зазначалося, що вирок у справі Х не має преюдиційного значення для справи заявника; його провина не встановлювалася, він не брав участі у даному розгляді і його ім'я у вироку не згадувалося.
D. Судовий розгляд у справі заявників та їхнє засудження
    1.
    20 березня 2013 року щодо обох заявників було затверджено обвинувальний висновок.
    2.
    3 квітня 2013 року районний суд призначив засідання у справі заявників на 13 квітня 2013 року.
    3.
    10 червня 2013 року заявники звернулися до районного суду з клопотанням про відмову стороні обвинувачення в долученні вироку у справі Х в якості доказу. Зокрема, вони стверджували, що використання вироку матиме преюдиційне значення для їхньої справи.
    4.
    11 червня 2013 року суд відмовив у задоволенні клопотання захисту на тій підставі, що у вироку в справі Х не розглядалося питання про винуватість заявників і, крім того, їхні імена не згадувалися в тексті вироку.
    5.
    У ході засідання Х був викликаний до суду і допитаний як свідок. Спочатку його допитала сторона обвинувачення. Відразу після допиту прокурор клопотав про оголошення його показань, даних у ході попереднього слідства, на тій підставі, що свідок не міг згадати певні деталі і суперечливо відповідав на низку запитань. Заявники заперечували проти оголошення показань на тій підставі, що в ході слідства Х давав показання в якості обвинуваченого, у той час як обвинувачений має право на дачу завідомо неправдивих показань і не несе за це відповідальності. Крім того, оголошення попередніх показань Х, тим більше повністю, перешкодить його допиту стороною захисту, оскільки в такий спосіб свідкові нагадають «правильну» версію подій, якої він дотримувався в ході судового розгляду по своїй справі, але не міг згадати на суді у справі заявників. Суд відхилив ці заперечення і прийняв рішення про оголошення показань, даних Х під час слідства. Після цього Х був допитаний стороною захисту.
    6.
    Крім того, всупереч запереченням заявників, суд прийняв рішення про оголошення показань пані Б. та ще шести свідків. Спочатку кожен із цих свідків був допитаний стороною обвинувачення, потім у їхній присутності були оголошені попередні показання, і тільки після цього їх могла допитати сторона захисту.
    7.
    10 червня та 2 липня 2013 року заявникам було відмовлено у відводі головуючого судді.
    8.
    11 червня 2013 року суд відмовив заявникам у задоволенні клопотання про визнання недопустимим доказом аудіозаписів телефонних переговорів заявників. 3 липня 2013 року суд долучив ці докази до матеріалів справи.
    9.
    18 червня та 2 липня 2013 року суд відхилив клопотання заявників про виклик та допит в якості свідків пана А., голови Департаменту лісового господарства Кіровської області, пана К., заступника голови Департаменту лісового господарства Кіровської області, семи менеджерів ВЛК, які були допитані в ході слідства, а також трьох експертів.
    10.
    2 і 3 липня 2013 року суд відмовив у задоволенні клопотання заявників про витребування таких доказів: документів справи про банкрутство Кіровлісу, фінансової звітності Кіровлісу, затверджених мінімальних цін на лісопродукцію, повних записів перехоплених телефонних переговорів заявників, матеріалів кримінальної справи, порушеної щодо Х 12 січня 2011 року, а також кримінальної справи, пов'язаної із засудженням Х у справі Кіровлісу.
    11.
    3 липня 2013 року за клопотанням заявників суд долучив до матеріалів справи висновок фахівця у сфері торгівлі про те, що ВЛК купувало продукцію у Кіровлісу за цінами вище середньоринкових. Того ж дня суд відмовив у задоволенні клопотання заявників про проведення фінансово-економічної та товарознавчої експертиз.
    12.
    17 липня 2013 року перший заявник був зареєстрований кандидатом на виборах мера Москви.
    13.
    18 липня 2013 року районний суд виніс вирок, яким визнав першого заявника винним в організації розтрати в особливо великих розмірах, а другого заявника – у пособництві вчиненню цього злочину. В основу вироку суд поклав покази Х, дані в суді та на слідстві. Крім того, суд використав показання сорока чотирьох свідків, дані в ході судового розгляду, а також показання восьми з них, дані під час слідства; матеріали, отримані в ході оперативно-розшукової діяльності, зокрема, аудіозаписи телефонних переговорів заявників і їхню переписку електронною поштою, бухгалтерську документацію та висновки експертів. Стосовно вироку у справі X Суд зазначив:
    «З вироку Ленінського районного суду м. Кірова від 24.12.2012 року слідує, що [X] визнано винним у розтраті, тобто розкраданні майна КОДУП «Кіровліс», ввіреного [X], з використанням свого службового становища, в особливо великих розмірах, вчиненій спільно з Н. та О., тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 160 КК».
    14.
    Крім того, суд зазначив, що вважає покази Х, надані в ході судового розгляду та попереднього слідства, достовірними та такими, що узгоджуються з іншими доказами; крім того, суд визнав дані показання допустимим доказом, отриманим відповідно до закону.
    15.
    Суд відхилив доводи першого заявника про переслідування з політичних мотивів, а також про те, що особи, які втратили роботу в Кіровлісі або просто були незадоволені діяльністю першого заявника по реформуванню лісопромислового комплексу Кіровської області, діяли з почуття помсти. Суд також відхилив як надумані та безпідставні доводи заявників про неприпустимість використання показів Х та пані Б., даних у ході судового розгляду та попереднього слідства, у зв'язку з тим, що Х був зацікавлений у результаті справи. Суд зазначив, що розбіжності між показами, наданими в ході судового розгляду, та досудовими показами пояснюються давністю подій, що відбулися, і постановив, що, в будь-якому випадку, в ході судового розгляду свідки підтвердили свої попередні покази.
    16.
    Суд зауважив, що Х сприймав першого заявника як офіційного представника адміністрації губернатора та що це було відомо заявнику. Проте суд підкреслив, що перший заявник не обвинувачувався у зловживанні службовим становищем співробітника адміністрації губернатора (і не був засуджений за дане діяння):
    «п. Навальному [не інкримінується] вчинення злочину з використанням свого службового становища; отже, доводи захисту про те, що радник губернатора на громадських засадах не був уповноважений віддавати обов'язкові для виконання розпорядження керівництву підприємств, не спростовують обвинувачення [і не] доводять, що п. Навальний не міг вчинити злочин і керувати його виконанням».
    17.
    По питанню про правову кваліфікацію діянь, скоєних заявниками, суд постановив:
    «Доводи сторони захисту про те, що відсутня необхідна ознака розкрадання – протиправність, тому що була укладена звичайна цивільно-правова угода особами, що мають право на її укладання, суд визнає неспроможними.
    Департамент державної власності Кіровської області від імені власника КОДУП «Кіровліс» Статутом і трудовим договором зобов'язав [X] виконувати свої обов'язки сумлінно та розумно, керуючись чинним законодавством.
    Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦК, не допускаються здійснення цивільних прав виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, дії в обхід закону з протиправною метою, а також інше свідомо несумлінне здійснення цивільних прав (зловживання правом).
    Судом встановлено, що [X], у порушення зазначених вимог Статуту, трудового договору та закону, від імені очолюваного їм підприємства уклав з ТОВ «ВЛК» в особі п. Офіцерова договір поставки … виключно для забезпечення розкрадання майна КОДУП «Кіровліс» та обернення [його] на користь ТОВ «ВЛК» .... У результаті укладення даного договору поставки КОДУП «Кіровліс» було заподіяно майновий збиток.
    ... Суд відзначає, що п. Навальний та п. Офіцеров не обвинувачуються в організації та пособництві укладенню юридично недійсного договору поставки. Навпаки [їм інкримінується] організація та пособництво розтраті майна КОДУП «Кіровліс» шляхом укладання договору поставки з ТОВ «ВЛК», виключно для створення видимості наявності в КОДУП «Кіровліс» перед ТОВ «ВЛК» цивільно-правових зобов'язань з нібито оплатної передачі лісопродукції одержувачам поставок, тоді як насправді товари поставлятимуться за відсутності еквівалентного та достатнього відшкодування.
    ... Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 27.12.2007 р. № 51 «Про судову практику у справах про шахрайство, привласнення та розтрату» виконавцем привласнення або розтрати може бути тільки особа, якій чуже майно було ввірене юридичною або фізичною особою на законних підставах з певною метою або для певної діяльності. Виходячи з положень ч. 4 статті 34 КК особи, які не володіють зазначеними ознаками спеціального суб'єкта привласнення або розтрати, але безпосередньо брали участь у розкраданні майна за попередньою домовленістю з особою, якій це майно було ввірене, повинні нести карну відповідальність за статтею 33 та статтею 160 КК як організатори, підбурювачі або пособники.
    З вироку Ленінського районного суду м. Кіров від 24.12.2012 р., що набрав законної сили, слідує, що виконавцем злочину, який інкримінується п. Навальному та п. Офіцерову, визнано [X], якому майно КОДУП «Кіровліс» було ввірене як генеральному директору. Дії [X] кваліфіковано судом за ч. 4 ст. 160 КК».
    18.
    Суд встановив, що Кіровлісу було заподіяно збиток у розмірі 16 165 826 рублів. Він визнав першого заявника винним в організації розкрадання майна Кіровлісу, виконавцем якого був X (частина 3 статті 33 та частина 4 статті 160 Кримінального кодексу), а другого заявника – у пособництві розкраданню (частина 4 статті 33 та частина 4 статті 160 Кримінального кодексу). Заявників засудили до п'яти та чотирьох років позбавлення волі у виправній колонії відповідно. Крім того, їм обом було призначено штраф у розмірі 500 000 рублів.
    19.
    Відразу після закінчення судового засідання заявників було взято під варту.
    20.
    Того ж дня прокуратура Кіровської області внесла подання про звільнення заявників до розгляду їхньої апеляційної скарги, зокрема, беручи до уваги, що перший заявник був зареєстрований кандидатом на виборах мера Москви.
    21.
    19 липня 2013 року обласний суд задовольнив дане клопотання і звільнив заявників на підписку про невиїзд.
    22.
    26 липня 2012 року заявники подали апеляційну скаргу на вирок від 18 липня 2013 року. Вони стверджували, що вирок був незаконним і необґрунтованим та що суд першої інстанції використав вирок від 24 грудня 2012 року щодо Х, у порушення кримінально-процесуального закону. Крім того, вони скаржилися на підхід суду до оцінки доказів та допиту свідків.
    23.
    8 вересня 2013 року перший заявник взяв участь у виборах мера Москви. Він посів друге місце, набравши 27% голосів.
    24.
    13 вересня 2013 року заявники подали зауваження на протокол судового засідання суду першої інстанції, який, на їхню думку, містив значні неточності. Зауваження були викладені на вісімдесяти дев'ятьох аркушах.
    25.
    27 вересня 2013 року районний суд задовольнив лише декілька зауважень захисту, відхиливши всі інші.
    26.
    2 і 3 жовтня 2013 року заявники подали доповнення до апеляційної скарги.
    27.
    16 жовтня 2013 року обласний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги заявників і по суті залишив в силі вирок суду першої інстанції. Обласний суд постановив призначене заявникам покарання у вигляді позбавлення волі вважати умовним, із зобов'язанням не змінювати місце проживання.
    28.
    7 лютого 2013 року заявники подали касаційні скарги з питань права. 1 і 2 квітня 2014 року обласний суд, засідаючи в складі головуючого судді (одноособово), відмовив заявникам у розгляді касаційних скарг.
    29.
    28 лютого 2014 року Басманний районний суд помістив першого заявника під домашній арешт під час провадження в іншій кримінальній справі щодо нього. В якості однієї з підстав для застосування даного запобіжного заходу суд вказав на наявність у першого заявника судимості у справі Кіровлісу. Умови домашнього арешту передбачали низку обмежень, зокрема, заборону на спілкування з будь-ким, крім близьких родичів та адвокатів, використання інтернету, а також заборону виступу з публічними заявами та виступу в засобах масової інформації. Перший заявник залишався під домашнім арештом протягом десяти місяців.
Last modified 2yr ago