Powered By GitBook
Факти. Відповідне національне законодавство та практика

Рішення від 23 лютого 2016 року

Завантажте повний текст рішення «Навальний та Офіцеров проти Росії»

Факти

II ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ПРАКТИКА
    1.
    Кримінальний кодекс Російської Федерації передбачає:
    Стаття 33: Види співучасників злочину «1. Співучасниками злочину поряд з виконавцем визнаються організатор, підбурювач та пособник. 2. Виконавцем визнається особа, яка безпосередньо вчинила злочин або безпосередньо брала участь у його вчиненні разом із іншими особами (співвиконавцями), а також особа, яка вчинила злочин шляхом використання інших осіб, які не підлягають кримінальній відповідальності в силу віку, неосудності або інших обставин, передбачених цим Кодексом. 3. Організатором визнається особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його виконанням, а також особа, яка створила організовану групу або злочинне співтовариство (злочинну організацію) або керувала ними. 4. Підбурювачем визнається особа, яка схилила іншу особу до вчинення злочину шляхом умовляння, підкупу, погрози або іншим чином. 5. Пособником визнається особа, яка сприяла вчиненню злочину порадами, вказівками, наданням інформації, засобів або знарядь вчинення злочину або усуненням перешкод, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, засоби або знаряддя вчинення злочину, сліди злочину або предмети, здобуті злочинним шляхом, а також особа, яка заздалегідь обіцяла придбати або збути такі предмети».
    Стаття 160: Привласнення або розтрата «1.Привласнення або розтрата, тобто розкрадання чужого майна, ввіреного винному, –:
    караються... 2. Такі самі діяння, вчинені групою осіб за попередньою змовою, а також із заподіянням значної шкоди громадянину... 3. Такі самі діяння, вчинені особою з використанням свого службового становища, а також у великих розмірах ... 4. Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великих розмірах, –
    караються позбавленням волі на строк до десяти років зі штрафом у розмірі до одного мільйона рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до трьох років або без такого та з обмеженням волі на строк до двох років або без такого».
    Стаття 165: Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою «1. Заподіяння майнової шкоди власнику або іншому володільцю майна шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак розкрадання, вчинене у великих розмірах, –
    карається штрафом у розмірі до трьохсот тисяч рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу … за період до двох років, або примусовими роботами на строк до двох років з обмеженням волі на строк до одного року або без такого, або позбавленням волі на строк до двох років зі штрафом у розмірі до вісімдесяти тисяч рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до шести місяців або без такого та з обмеженням волі на строк до одного року або без такого. 2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті:
    (a) вчинене групою осіб за попередньою змовою або організованою групою;
    (b) таке, що заподіяло особливо великої шкоди;
    карається примусовими роботами на строк до п'яти років з обмеженням волі на строк до двох років або без такого або позбавленням волі на строк до п'яти років зі штрафом у розмірі до вісімдесяти тисяч рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до шести місяців або без такого та з обмеженням волі на строк до двох років або без такого».
    2.
    Кримінально-процесуальний кодекс у редакції, чинній на момент розгляду даної справи, передбачав таке:
    Стаття 90: Преюдиція «Обставини, встановлені вироком, що набрав законної сили, або іншим рішенням суду, яке набрало законної сили, прийнятим у рамках цивільного, арбітражного або адміністративного судочинства, визнаються судом, прокурором, слідчим, дізнавачем без додаткової перевірки. При цьому такі вирок або рішення не можуть визначати наперед винуватість осіб, які не брали участі раніше у кримінальній справі, що розглядається».
    Стаття 154: Виділення кримінальної справи
    «... 5. Матеріали кримінальної справи, виділеної в окреме провадження, допускаються в якості доказів у даній кримінальній справі ...»
    Стаття 240: Безпосередність та усність «1. У судовому розгляді всі докази у кримінальній справі підлягають безпосередньому дослідженню, за винятком випадків, передбачених розділом X цього Кодексу [особливий порядок судового розгляду]. Суд заслуховує показання підсудного, потерпілого, свідків, висновок експерта, оглядає речові докази, оголошує протоколи та інші документи, проводить інші судові дії з дослідження доказів. 2. Оголошення показань, даних при провадженні попереднього розслідування, можливо лише у випадках, передбачених статтями 276 та 281 цього Кодексу. 3. Вирок суду може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені в судовому засіданні».
    Стаття 276: Оголошення показань підсудного «1.Оголошення показань підсудного, даних при провадженні попереднього розслідування ..., може мати місце за клопотанням сторін у таких випадках: (i) за наявності істотних протиріч між показаннями, даними підсудним у ході попереднього розслідування та у суді ...»
    Стаття 281: Оголошення показань потерпілого та свідка
    «...
    За клопотанням сторони суд вправі прийняти рішення про оголошення показань потерпілого або свідка, раніше даних при провадженні попереднього розслідування або в суді, за наявності істотних протиріч між раніше даними показаннями та показаннями, даними в суді.
    ...»
    3.
    29 червня 2015 р. до статті 90 КПК були внесені такі зміни:
    «Обставини, встановлені вироком, що набрав законної сили, за винятком вироку, постановленого судом у відповідності до статті 226.9 [провадження в скороченій формі], 316 [особливий порядок судового засідання] і 317.7 [досудова угода про співпрацю] цього Кодексу, або іншим рішенням суду, що набрало законної сили, яке було прийняте в рамках цивільного, арбітражного або адміністративного судочинства, визнаються судом, прокурором, слідчим, дізнавачем без додаткової перевірки. При цьому такі вирок або рішення не можуть визначати наперед винуватість осіб, які не брали участі раніше в кримінальній справі, що розглядається».
    4.
    27 грудня 2007 року Пленум Верховного Суду виніс постанову № 51, в якій надав такі роз'яснення:
    «19. Як розтрата повинні кваліфікуватися протиправні дії особи, яка в корисливих цілях витратила ввірене їй майно проти волі власника шляхом споживання цього майна, його витрачання або передачі іншим особам.
    Вирішуючи питання про наявність у діянні складу розкрадання у формі привласнення або розтрати, суд повинен встановити обставини, які підтверджують, що умислом особи охоплювався протиправний, безоплатний характер дій, вчинених з метою обернути ввірене їй майно на свою користь або на користь інших осіб.
    Розкрадання ввіреного злочинцю майна з одночасною заміною його менш коштовним з метою обернення ввіреного майна на свою користь або на користь третіх осіб кваліфікується як розкрадання.
    ... Виконавцем привласнення або розтрати може бути лише особа, якій чуже майно було ввірене юридичною або фізичною особою на законних підставах з певною метою або для певної діяльності. Виходячи з положень частини 4 статті 34 КК особи, які не володіють зазначеними ознаками спеціального суб'єкта привласнення або розтрати, але безпосередньо брали участь у розкраданні майна за попередньою домовленістю з особою, якій це майно було ввірене, повинні нести кримінальну відповідальність за статтею 33 та статтею 160 КК як організатори, підбурювачі або пособники».
    5.
    Цивільний кодекс Російської Федерації передбачає:
    Стаття 10: Межі здійснення цивільних прав 1. Не допускаються здійснення цивільних прав виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, дії в обхід закону з протиправною метою, а також інше свідомо несумлінне здійснення цивільних прав (зловживання правом). Не допускається використання цивільних прав з метою обмеження конкуренції, а також зловживання домінуючим становищем на ринку. 2. У випадку недотримання вимог, передбачених пунктом 1 цієї статті, суд, арбітражний суд або третейський суд з урахуванням характеру та наслідків допущеного зловживання відмовляє особі в захисті належного їй права повністю або частково, а також застосовує інші заходи, передбачені законом. 3. У випадку, якщо зловживання правом виражається в здійсненні дій в обхід закону з протиправною метою, наслідки, передбачені пунктом 2 цієї статті, застосовуються, оскільки інші наслідки таких дій не встановлені цим Кодексом. 4. Якщо зловживання правом спричинило порушення права іншої особи, така особа вправі вимагати відшкодування завданих цим збитків. 5. Сумлінність учасників цивільних правовідносин і розумність їхніх дій передбачаються.
    Стаття 50: Комерційні та некомерційні організації 1. Юридичними особами можуть бути організації, які переслідують одержання прибутку як основну мету своєї діяльності (комерційні організації) або не мають одержання прибутку як таку мету і не розподіляють одержаний прибуток між учасниками (некомерційні організації). 2. Юридичні особи, які є комерційними організаціями, можуть створюватися в організаційно-правових формах господарських партнерств і товариств, виробничих кооперативів, державних і муніципальних унітарних підприємств ...»
Last modified 2yr ago