Прикметник

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до навчальних досягнень учня/учениці

Прикметник Розвиток умінь упізнавати прикметники в тексті, спостереження за їх роллю у мовленні.

Учень/учениця: відносить до прикметників слова, що означають різні ознаки предметів;

Прикметники-синоніми та прикметники-антоніми. Уживання прикметників у прямому та переносному значеннях. Спостереження за вживанням прикметників у текстах різних стилів: художньому і науковому (без термінів).

добирає до поданого прикметника 2-3 синоніми, антонім; пояснює і вживає у мовленні прикметники у прямому і переносному значеннях у художніх і науково-популярних текстах;

Змінювання прикметників за родами та числами у сполученні з іменниками. Родові закінчення прикметників. Розрізнення роду і числа прикметників у сполученнях з іменниками.

змінює прикметники за числами і в однині за родами; визначає рід і число прикметника за родом зв’язаного з ним іменника та за характерним закінченням;

Відмінювання прикметників у сполученні з іменниками (таблиця відмінювання) в однині та множині. Граматичне питання до прикметника у сполученні з іменником.

користується таблицею відмінювання прикметників, поданою в підручнику, у процесі виконання навчальних вправ на практичне засвоєння відмінкових закінчень прикметників;

Зіставлення закінчень прикметників з основою на твердий та м’який приголосний в однині і множині.

зіставляє і розрізнює відмінкові закінчення прикметників з орієнтацією на твердий і м’який приголосний основи;

Побудова сполучень слів і речень з прикметниками в різних відмінкових формах, введення їх у текст. Визначення відмінків прикметників за відмінками іменників.

визначає в процесі виконання навчальних вправ відмінки прикметників за відмінками іменників (на основі встановлення зв’язку слів у реченні);

Вимова і написання найуживаніших прикметників на -ський, -цький, -зький.

дотримується правил вимови і написання прикметників на -ський, -цький, -зький;

Уживання ь перед закінченнями прикметників у родовому, давальному, орудному та місцевому відмінках однини.

вживає букву ь для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників (синьої, давнього, братньою, літньому, у могутньому);

Вживання відмінкових форм прикметників у множині. Закінчення -і у називному відмінку множини (вимова та правопис).

дотримується м’якої і пом’якшеної вимови кінцевих приголосних основи прикметників у називному відмінку множини (хороші, далекі).