Скарги

Заявники скаржилися на те, що відмова компетентних національних органів надати дітям повне звільнення від предмета ХРФ порушує права заявників за Конвенцією. Обов’язкове відвідування учнями уроків релігії становить неправомірне втручання в право дітей та їхніх батьків на свободу совісті і релігії відповідно до статті 9 Конвенції. Воно також порушує право батьків згідно з другим реченням статті 2 Протоколу № 1 забезпечувати таку освіту і навчання відповідно до їхніх власних релігійних і світоглядних переконань. При цьому порядок надання звільнення вимагає від батьків детального опису частин виховання чи навчання, які суперечать їхнім власним переконанням, і, таким чином, розкриття аспектів їхньої власної життєвої філософії, що ставить на дітей клеймо або змушує їх виконувати функцію «посередників» між родиною і школою, порушуючи їхнє право на повагу до приватного життя, передбачене статтею 8 Конвенції.

Крім того, вищезгадані незручності, що випливають із обмежених можливостей та умов подання прохання про звільнення, означають, що батьки-нехристияни стикаються з важчим тягарем, аніж батьки-християни, які не мають підстав вимагати звільнення від предмета ХРФ, розробленого відповідно до посилу більшості. На їхню думку, це є рівнозначним дискримінації. Таким чином, згідно з доводами заявників, також мало місце порушення статей 8 і 9 Конвенції та статті 2 Протоколу № 1, що розглядаються разом зі статтею 14 Конвенції.