Народний ліро-епос

  1. Дума – ліро-епічний твір героїчного або соціально-побутового змісту. Цим творам притаманна особлива манера виконання – речитатив (протяжне напівпроказування-напівпроспівування під супровід кобзи, рідше – бандури чи ліри). Дума має своєрідну будову:

    • різна кількість складів у рядку;

    • відсутність поділу на строфи (астрофічна будова);

    • поетичний зачин (заплачка) – основна частина (власне дума) – величальна частина, або славословіє.

    «Дума про Марусю Богуславку»

    • боротьба проти турецько-татарських завойовників;

    • 700 козаків, 30 років у неволі;

    • Чорне море, Туреччина;

    • Великдень;

    • Героїня «потурчилась, побусурменилась для роскоші турецької, для лакомства нещасного!».

  2. Балада (фр. ballade – рухатися, лат. balar – танцюю) – жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного чи соціально-побутового змісту з драматичним сюжетом. Зародилася в XII–XIII ст. У Західній Європі так спочатку називали пісні про кохання, що супроводжували танець. Ознаки:

    • сюжетність;

    • прийом метаморфози (перетворення однієї форми образу на іншу);

    • драматичність (дія розвивається швидко, напружено й фрагментарно; діалогічна форма).

    Тематичні групи:

    • родинно-побутові балади («Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси»; «Коваленко»);

    • історичні балади («Бондарівна», «Ой на горі вогонь горить», «Ой летіла стріла», «Козака несуть»).

    «Ой летіла стріла» Одна з найдавніших балад в українському фольклорі. Мотив безглуздя воєнного душогубства (вдовине поле, стріла з-за синього моря). Три зозулі – мати, кохана, сестра (зозуля – жіноча печаль, туга, самотність).

    • мати – «в головоньках сіла» – Дунай від сліз розлився – плаче, поки «жити буде»;

    • сестра – «в ніженьках сіла» – «слізок криниця» – плаче, «поки не забуде»;

    • кохана – «сіла край серденька» – «земля сухенька» – плаче, «поки бачить».

    Контраст гіперболи й літоти: «Де матінка плаче, / Там Дунай розлився; Де плаче сестриця, / Там слізок криниця; / Де плаче миленька – / Там земля сухенька». Балада збудована на потрійній градації.

  3. Історична пісня – ліро-епічний твір, у якому відтворено історичні події чи конкретні історичні постаті. Створювалися по гарячих слідах подій. «Чи не той то хміль…»

    • перша велика перемога козацького війська під проводом Богдана Хмельницького під Жовтими Водами (1648);

    • Золотий Брід, Золота Вода – поетичні назви урочища Жовті Води;

    • 40 тисяч польського війська (гіперболізація);

    • паралелізм: як хміль обплітає тичини (довгі палиці, жердини для підтримування витких рослин) – так Хмельницький обступає поляків;

    • поляки «становили дубовії хати» – смерть (дубові хати – труни).

    «Ой Морозе, Морозенку»

    • бій із татарами;

    • Савур-могила;

    • Татари з Морозенка «живцем серце виривали», «Поставили Морозенка На Савур-могилу».

Порівняльна характеристика ліричних і ліро-епічних жанрів фольклору

PreviousНародна лірикаNextПісні Марусі Чурай

Last updated