Powered By GitBook
«Чого являєшся мені у сні?»
Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Чому уста твої німі? Який докір, яке страждання, Яке несповнене бажання На них, мов зарево червоне, Займається і знову тоне У тьмі?
Чого являєшся мені У сні? В житті ти мною згордувала, Моє ти серце надірвала, Із нього визвала одні Оті ридання голосні — Пісні. В житті мене ти й знать не знаєш, Ідеш по вулиці — минаєш, Вклонюся — навіть не зирнеш І головою не кивнеш, Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш, Як я люблю тебе без тями, Як мучусь довгими ночами І як літа вже за літами Свій біль, свій жаль, свої пісні У серці здавлюю на дні.
О ні! Являйся, зіронько, мені! Хоч в сні! В житті мені весь вік тужити — Не жити. Так най те серце, що в турботі, Неначе перла у болоті, Марніє, в'яне, засиха, — Хоч в сні на вид твій оживає, Хоч в жалощах живіше грає, По-людськи вільно віддиха, І того дива золотого Зазнає, щастя молодого, Бажаного, страшного того Гріха!
Аналіз поезії Збірка: «Зів’яле листя», 2-й «жмуток». Рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Різновид лірики: інтимна. Мотив: нерозділене кохання, кохання-страждання.
Справжньою «ліричною драмою» є збірка Івана Франка «Зів'яле листя».
У передмові до першого видання збірки поет повідомляє про нібито знайдений ним щоденник небіжчика, у якому описуються почуття останнього до коханої та бринить передчуття невідворотності трагедії самогубства як знаку відчаю героя, який, за словами Франка, «пустив собі кульку в лоб». «Зів'яле листя» нагадує не стільки збірку розрізнених віршів, скільки цілісний твір із наскрізним любовним сюжетом. Композиційно він складається з трьох циклів, які автор називає «жмутками», вірші в них – «зів’ялими листочками».
Зів’яле листя, таким чином, алегоричний образ, що символізує «завмерлеє в серці кохання».
Саме до другого жмутку належить поезія «Чого являєшся мені у сні?», написана у формі монологу, сповіді ліричного героя. Твір складається з трьох частин, перші дві з яких починаються риторичним питанням, а третя – риторичним запереченням.
Закоханий юнак – ліричний герой цього твору – просить кохану являтися йому хоча б уві сні, бо в житті вона йому відмовила, а без коханої героєві «весь вік тужити – не жити». Схвильованість, переживання ліричного-героя відтворені змінним ритмом поезії, який утворюється чергуванням різноскладових рядків.
Last modified 2yr ago
Copy link