# «Чого являєшся мені у сні?»
Чого являєшся мені \
У сні? \
Чого звертаєш ти до мене \
Чудові очі ті ясні, \
Сумні, \
Немов криниці дно студене? \
Чому уста твої німі? \
Який докір, яке страждання, \
Яке несповнене бажання \
На них, мов зарево червоне, \
Займається і знову тоне \
У тьмі?\
Чого являєшся мені \
У сні? \
В житті ти мною згордувала, \
Моє ти серце надірвала, \
Із нього визвала одні \
Оті ридання голосні — \
Пісні. \
В житті мене ти й знать не знаєш, \
Ідеш по вулиці — минаєш, \
Вклонюся — навіть не зирнеш \
І головою не кивнеш, \
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш, \
Як я люблю тебе без тями, \
Як мучусь довгими ночами \
І як літа вже за літами \
Свій біль, свій жаль, свої пісні \
У серці здавлюю на дні.\
О ні! \
Являйся, зіронько, мені! \
Хоч в сні! \
В житті мені весь вік тужити — \
Не жити. \
Так най те серце, що в турботі, \
Неначе перла у болоті, \
Марніє, в'яне, засиха, — \
Хоч в сні на вид твій оживає, \
Хоч в жалощах живіше грає, \
По-людськи вільно віддиха, \
І того дива золотого \
Зазнає, щастя молодого, \
Бажаного, страшного того \
Гріха!\
**Аналіз поезії** **Збірка:** «Зів’яле листя», 2-й «жмуток».\
**Рід:** лірика.\
**Жанр:** ліричний вірш.\
**Різновид лірики:** інтимна.\
**Мотив:** нерозділене кохання, кохання-страждання.
Справжньою «ліричною драмою» є збірка Івана Франка «Зів'яле листя».
У передмові до першого видання збірки поет повідомляє про нібито знайдений ним щоденник небіжчика, у якому описуються почуття останнього до коханої та бринить передчуття невідворотності трагедії самогубства як знаку відчаю героя, який, за словами Франка, «пустив собі кульку в лоб». «Зів'яле листя» нагадує не стільки збірку розрізнених віршів, скільки цілісний твір із наскрізним любовним сюжетом. Композиційно він складається з трьох циклів, які автор називає «жмутками», вірші в них – «зів’ялими листочками».
Зів’яле листя, таким чином, алегоричний образ, що символізує «завмерлеє в серці кохання».
Саме до другого жмутку належить поезія «Чого являєшся мені у сні?», написана у формі монологу, сповіді ліричного героя. Твір складається з трьох частин, перші дві з яких починаються риторичним питанням, а третя – риторичним запереченням.
Закоханий юнак – ліричний герой цього твору – просить кохану являтися йому хоча б уві сні, бо в житті вона йому відмовила, а без коханої героєві «весь вік тужити – не жити». Схвильованість, переживання ліричного-героя відтворені змінним ритмом поезії, який утворюється чергуванням різноскладових рядків.