Іван Семенович Нечуй-Левицький
Справжнє ім’я: Іван Семенович Левицький (за версією Валер’яна Підмогильного, через непрості стосунки з батьком – сільським священиком, автор обрав собі псевдонім «Нечуй», щоб отець Семен не чув про сина-письменника). «…великий артист зору», «колосальне, всеобіймаюче око… України»(І. Франко): (різножанровий і тематично багатий творчий доробок, прагненням змалювати в усій повноті народне життя, показати характерні типи, побут, звичаї різних соціальних верств тогочасної України: селян як часів кріпацтва, так і пореформеної доби; найманих робітників, поміщиків, фабрикантів, чиновників, представників духівництва, української інтелігенції тощо). Письменник-реаліст.
Реалізм – це мистецький напрям ХІХ століття, який характеризується всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. Риси:
  1. 1.
    відтворення життя у формах самого життя;
  2. 2.
    типовий герой у типових обставинах;
  3. 3.
    соціально-історична детермінація;
  4. 4.
    прагнення об’єктивності й достовірності зображення;
  5. 5.
    домінування пізнавально-аналітичного начала.
Представники: І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Іван Карпенко-Карий, О. де Бальзак, Стендаль, Г. Флобер, Ч. Діккенс, Л. Толстой, Ф. Достоєвський та інші.
Характерні особливості стилю І. Нечуя-Левицького
  • поєднання реалістичного зображення з поетизацією народного життя;
  • нахил до живописної образності;
  • майстерність українського пейзажу;
  • «сміх крізь сльози».
Copy link