Життєвий шлях (хронологічна таблиця)

 Історія мого життя становить частину історії моєї батьківщини
 Т. Шевченко
 Дата
 Зміст
 25 лютого (ст.ст.) / 9 березня (н.ст.) 1814
 Народився в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (тепер – Черкаська обл.), звідки походила його мати, Катерина Якимівна Бойко (1783 – 1823) [за свідченням Павла Зайцева, прізвище матері Шевченка вказує на те, що в нього був домішок крові карпатських бойків].
 Походження назви села пов’язують з тим, що:
у ньому був дуже широкий ставок (став, як море);
чума виморила всіх людей із села;
тут жили завзяті бджолярі – бджіл викурювали (виморювали), у людей, які цим займалися «бджолина кров».
 Батько – Григорій Іванович Шевченко (1781–1825), родом із с. Кирилівки (Керелівки), чумакував, стельмахував; володів особливим даром Слова, магнетизмом Слова, мав до певної міри прогностичний дар: «Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба, він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо; для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе» (заповіт Григорія Івановича в передсмертну хвилину).
 Родина мала назвисько Грушівські (біля хати росла стара розлога груша).
 Тарас – не перша дитина:
Катерина (1804);
Марія (1808; померла ще маленькою);
Микита (1811);
Ярина (1816);
Марія (1819; була сліпенькою);
Йосип (1821).
 Слово «Тарас» за «Лексиконом» Памви Беринди означає «взрушонный» – схвильований; з грецької – «бунтівливий, невпокорений».
 1822–1827
 Початкова освіта в «учителя-дяка».
 1829
 Виїзд до Вільно (Вільнюс – Литва) – до місця служби пана П. Енгельгардта.
 1831
 Виїзд до Петербурга.
 1835–1836
 Познайомився з Іваном Сошенком (родом із Богуслава). Той познайомив хлопця з: 1. Євгеном Гребінкою;
 2. Василем Григоровичем (професор теорії естетики Академії мистецтв, її учений секретар; одружений з дочкою Івана Мартоса);
 3. (через 1) Олексієм Венеціановим (професор Академії, придворний маляр);
 4. Василем Жуковським (через 2 і 3) – поет, вихователь наслідника престолу царевича Олександра;
 5. Карлом Брюлловим (учився й працював в Італії; популярний митець: «Останній день Помпеї»);
 6. Михайлом Вієльгорським (композитор, віртуоз-віолончеліст, приятель Жуковського; організатор лотереї).
 1838
 Коштом створеного К. Брюлловим портрета В. Жуковського викуплений з кріпацтва.
 1838–1845
 Студент Петербурзької академії мистецтв.
 1840
 Вийшов друком «Кобзар».
 1841
 Вийшли друком «Гайдамаки».
 травень 1843 – грудень 1844
Перша подорож в Україну
поміщицькі маєтки Григорія Тарнавського (Качанівка), Миколи Рєпніна (Яготин), - малював портрети на замовлення;
Керелівка; Чернігівщина, Полтавщина, Київщина, о. Хортиця, Чигирин, Переяслав, Київ;
познайомився і заприятелював з М. Максимовичем, П. Кулішем, В. Забілою;
задумав альбом (серію офортів) «Живописна Україна» (періодичне видання про історичні події, природу, народний побут; видано лише перший випуск цього малярського проекту).
 1845
 Закінчив Петербурзьку академію мистецтв й одержав диплом «вільного художника».Друга подорож в Україну
 (березень 1845 – квітень 1847)
оселився в Києві, був прийнятий художником в «Тимчасову комісію для розгляду давніх актів» (подорожі Україною, малював пам’ятки архітектури, предмети старовини, природу; записував народні пісні, легенди, перекази);
осінь і зиму 1845 р. провів у Переяславі в друга – лікаря Андрія Козачковського; застудився, хвороба дала серйозні ускладнення – пише «Заповіт».
 1847
 Призначений на посаду вчителя малювання в Київському університеті.
 Заарештований у справі Кирило-Мефодіївського братства.
 1847–1857
 Відбуває заслання в Орській фортеці та Новопетровському укріпленні як солдат.
 1858
 Повернення до Петербурга.
 1860
 Нове видання «Кобзаря».
 Збори Академії мистецтв надають Т. Шевченкові звання першого в Росії академіка гравюри.
 10 березня 1861
 Відійшов у вічність. Похований на Смоленському цвинтарі в Петербурзі.
 22 травня 1861
 Згідно з заповітом, перепохований у Каневі.

Last modified 4yr ago

Дата	Зміст
25 лютого (ст.ст.) / 9 березня (н.ст.) 1814	Народився в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (тепер – Черкаська обл.), звідки походила його мати, Катерина Якимівна Бойко (1783 – 1823) [за свідченням Павла Зайцева, прізвище матері Шевченка вказує на те, що в нього був домішок крові карпатських бойків]. Походження назви села пов’язують з тим, що: у ньому був дуже широкий ставок (став, як море); чума виморила всіх людей із села; тут жили завзяті бджолярі – бджіл викурювали (виморювали), у людей, які цим займалися «бджолина кров». Батько – Григорій Іванович Шевченко (1781–1825), родом із с. Кирилівки (Керелівки), чумакував, стельмахував; володів особливим даром Слова, магнетизмом Слова, мав до певної міри прогностичний дар: «Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба, він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо; для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе» (заповіт Григорія Івановича в передсмертну хвилину). Родина мала назвисько Грушівські (біля хати росла стара розлога груша). Тарас – не перша дитина: Катерина (1804); Марія (1808; померла ще маленькою); Микита (1811); Ярина (1816); Марія (1819; була сліпенькою); Йосип (1821). Слово «Тарас» за «Лексиконом» Памви Беринди означає «взрушонный» – схвильований; з грецької – «бунтівливий, невпокорений».
1822–1827	Початкова освіта в «учителя-дяка».
1829	Виїзд до Вільно (Вільнюс – Литва) – до місця служби пана П. Енгельгардта.
1831	Виїзд до Петербурга.
1835–1836	Познайомився з Іваном Сошенком (родом із Богуслава). Той познайомив хлопця з: 1. Євгеном Гребінкою; 2. Василем Григоровичем (професор теорії естетики Академії мистецтв, її учений секретар; одружений з дочкою Івана Мартоса); 3. (через 1) Олексієм Венеціановим (професор Академії, придворний маляр); 4. Василем Жуковським (через 2 і 3) – поет, вихователь наслідника престолу царевича Олександра; 5. Карлом Брюлловим (учився й працював в Італії; популярний митець: «Останній день Помпеї»); 6. Михайлом Вієльгорським (композитор, віртуоз-віолончеліст, приятель Жуковського; організатор лотереї).
1838	Коштом створеного К. Брюлловим портрета В. Жуковського викуплений з кріпацтва.
1838–1845	Студент Петербурзької академії мистецтв.
1840	Вийшов друком «Кобзар».
1841	Вийшли друком «Гайдамаки».
травень 1843 – грудень 1844	Перша подорож в Україну поміщицькі маєтки Григорія Тарнавського (Качанівка), Миколи Рєпніна (Яготин), - малював портрети на замовлення; Керелівка; Чернігівщина, Полтавщина, Київщина, о. Хортиця, Чигирин, Переяслав, Київ; познайомився і заприятелював з М. Максимовичем, П. Кулішем, В. Забілою; задумав альбом (серію офортів) «Живописна Україна» (періодичне видання про історичні події, природу, народний побут; видано лише перший випуск цього малярського проекту).
1845	Закінчив Петербурзьку академію мистецтв й одержав диплом «вільного художника».Друга подорож в Україну (березень 1845 – квітень 1847) оселився в Києві, був прийнятий художником в «Тимчасову комісію для розгляду давніх актів» (подорожі Україною, малював пам’ятки архітектури, предмети старовини, природу; записував народні пісні, легенди, перекази); осінь і зиму 1845 р. провів у Переяславі в друга – лікаря Андрія Козачковського; застудився, хвороба дала серйозні ускладнення – пише «Заповіт».
1847	Призначений на посаду вчителя малювання в Київському університеті. Заарештований у справі Кирило-Мефодіївського братства.
1847–1857	Відбуває заслання в Орській фортеці та Новопетровському укріпленні як солдат.
1858	Повернення до Петербурга.
1860	Нове видання «Кобзаря». Збори Академії мистецтв надають Т. Шевченкові звання першого в Росії академіка гравюри.
10 березня 1861	Відійшов у вічність. Похований на Смоленському цвинтарі в Петербурзі.
22 травня 1861	Згідно з заповітом, перепохований у Каневі.