«Празька школа» – це умовна назва українських поетів міжвоєнного двадцятиліття, творчість яких відбувалася переважно у Подєбрадах та Празі. «Трагічними оптимістами апокаліптичної доби» назвав Дмитро Донцов поетів-«пражан» Євгена Маланюка, Олену Телігу, Олега Ольжича, Леоніда Мосендза й інших.