# Іван Багряний * справжнє прізвище – Лозов’ягін (Лозов’яга) **«Тигролови»** **Інша назва:** «Звіролови». **Рід**: епос. **Жанр**: пригодницький роман. Для нього характерними є: стрімке, захопливе розгортання конфлікту; насиченість сюжету несподіваними колізійними поворотами; читач перебуває в постійній напрузі – цьому сприяють утечі, переслідування, атмосфера таємничості, загадковості; особливі герої – відважні, безкомпромісні, відчайдушні. **Композиція**: 2 частини, 12 розділів. **Тема:** зображення долі людини в умовах радянського тоталітарного режиму. **Ідея:** утвердження віри в людину, її сміливості, життєлюбності, моральності. **Історія написання «Тигроловів».** 1933 року Івана Багряного було засуджено на 5 років заслання й вивезено на Далекий Схід. У 1942 – 43 роках автор опинився на Західній Україні для налагодження зв’язків із українським підпіллям. Тут, у конспіраційній квартирі, за 14 днів письменник і написав свій роман. Проте перше видання твору з’явилося з назвою «Звіролови». Уже після війни Іван Багряний по пам’яті відновив повний текст творів й опублікував у Детройті з назвою «Тигролови». **Центральний конфлікт твору** – конфлікт між людською особистістю, утіленням якої є Григорій Многогрішний і тоталітарною системою, яку репрезентує майор Медвин. **Сюжет**. Починається твір із утечі Григорія Многогрішного з «ешелону смерті» – етапного спецпотягу НКВС, що перевозив смертників ГУЛАГу до Сибіру. У творі він зображений як дракон, що везе українських політв’язнів у шістдесяти вагонах. Герой потрапляє в тайгу, де врятує від ведмедиці Наталку Сірко – так Григорій опиниться в родині Сірків. Далі відбудеться поїздка головного героя з названим братом Грицьком Сірком до Хабаровська. Тут він дізнається, що його переслідує майор Медвин, із яким Многогрішний зустрінеться й розправиться в тайзі. У фіналі твору закохані Наталка й Григорій утікатимуть за кордон СРСР. **Образи.** ***Григорій Многогрішний*** * «нікому не відомий, гордий нащадок першого каторжанина Сибіру, правнук гетьмана Дем'яна Многогрішного». * «гордий сокіл, безумний сміливець». * «Юнак - 25 літ, русявий, атлет, авіатор тчк... Суджений на 25 років тчк... На ймення - Григорій Многогрішний». * «мав голіафську силу, навіть підпливлий кров'ю, навіть в рядні ношений. Перше вони могли повалити його лише вчотирьох». * «…про того "диявола", про того юнака, на двадцять п'ять літ каторги приреченого, що переступив "трибунал" і вистрибнув у смерть зі скаженого поїзда». * «…того, хто не здався, хто лишився таки там. Образ, як символ непокірної і гордої молодості, символ тієї волелюбної і сплюндрованої за те Вітчизни...». * «…епопею веденого ним слідства над одним бортмеханіком та авіаконструктором, приятелем літуна Чухновського, - над тим зоологічним націоналістом, над тим дияволом в образі людини. Він йому виламував ребра в скаженій люті. Він йому повивертав суглоби... Він уже домагався не зізнань, ні, він добивався, щоб той чорт хоч заскавчав і почав ридати та благати його, як то роблять всі... Авжеж! Дивиться виряченими очима - і тільки. Як каменюка. Спершу зухвало і скажено відбивався, вибухав прокльонами й сарказмом, плював в обличчя йому - слідчому, а потім лише хекав крізь зуби і мовчав, розчавлений, але завзятий. Мовчав презирливо... Його вже носили на рядні, бо негоден був ходити... Він уже конав - але ні пари з уст. А ті очі, очі!.. З краплинами крові на віях, вони горять на смертельно-блідому обличчі хворобливим вогнем невимовленої, безмежної, тваринячої зненависті і дивляться просто в саму душу, пломеніють не кліпаючи... Розп'яли б! Роздерли б!» * «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи. Жить! Відплатить!!. ...Або вмерти». * «Видряпавшись нарешті на гору, похитуючись і важко дихаючи, стежкою йшла двонога істота. Обірвана. Худа, як кістяк. Волосаті груди їй ходили ходором над сухими ребрами, що вилазили з лахміття. Дійшовши до поваленої кедрини, гість важко опустився на неї, обперся спиною об корінь, закинув голову і заплющив очі. Помалу обтер рукою піт. Він зовсім молодий і зовсім-зовсім збезсилілий. * «З води дивилося суворе, металеве обличчя. Ще молоде, але... І ті прямовисні зморшки межи бровами, і крилаті брови, заломлені уперто... Великі очі горіли мов у божевільного». * «І все за те, що я любив свою батьківщину… І я ще тоді поклявся іменем матері моєї, що відірву йому голову. Я втік з божевільні... Потім мене знову піймали і знову мучили такі, як він, - його помічники... А потім присудили до двадцяти п'яти років каторги. Двадцять п'ять років! А я всіх маю двадцять п'ять. І все тільки за те, що я любив свій нещасний край і народ... Я поклявся, що буду їх вбивати, як скажених собак. І я втік з ешелону. Вони мене везли з України на каторгу, на повільну смерть, і берегли, як пси. А я втік. Вистрибнув на ходу з скаженого поїзда, - стрибнув у ніч, у смерть, на щастя». \ \&#xNAN;***Майор Медвин*** * «Бравий майор — чорнобривий, з м’ясистим носом, віком понад тридцять літ,— майор ОГПУ-НКВД». * «Майор виглядає як саме втілення могутності, сили і гонору своєї «пролетарської» держави. В цілому експресі не тримається ніхто так гідно, так незалежно і гордовито, бо навіть трохи презирливо, з таємничою міною і незрівнянним почуттям вищості». * «Такого полювання, якого він сам є і був майстром, не зрівняти ні з яким іншим. І легенда — це він!» * «Він дисциплінований і точний, і не схильний вдаватись у дрібниці. Тим часом не марнує часу на теревені і п’є отак собі бордо і студіює промову вождя». * «Медвин — це ж прізвище його колишнього ката. Так, це було прізвище слідчого, а потім начальника відділу одного управління НКВД». * «Медвин — бравий герой і грізний суддя та володар душ людців і плюгавий злодюжка, порушник закону нетрів,— стояв і тіпався… Губа йому тіпалась, а очі… очі гидкого, сопливого боягуза. Три шпали на ковнірі — як мазки крові». ***Денис Сірко*** * «Не дід, а вусатий дідуган, дебелий, високий, черновидий, волохаті груди випинаються з білої пазухи. На ногах їчаги, на голові пропотілий кашкет, ватяні штани на нім, дарма що така спека, при боці мисливський ніж, а коло сідла в перед-нього коня приторочена гвинтівка». * «Як на промисел рушати, то найперше — треба зброю в порядку мати». ***Сірчиха*** * «В сміливих щастя завжди є!.. От хоч би й ми. Приїхали сюди… Боже! Яка страшна і дика пуща була! Чужа чужина… А бач, оббулися… І дивись — зажили ж як потім! А пущі здолали, і край скрили, ще й залюднили. І звикли, полюбили. А нові діти народились — це вже їхня батьківщина тута…». * «Всередині хата вибілена, ще й розмальована по-нашому, а зокола — вигляд сибірський або поліщуцький… Тут край працю любить та й винагороджує її щедро. Тут рай був, а не край, як для робочого. І ліс, і золото, і риба, і земля хліб родить, і ягода всяка, і все — бери тільки. Лишень треба рук. А народ наш робочий». * «Це була наша друга Україна, нова Україна, але щасливіша. І назви наші люди подавали тут свої, сумуючи іноді за рідним краєм: Київ, Чернігівка, Полтавка, Україна, Катеринославка, Переяславка тощо». ***Наталка Сірко*** * «…хороша та бистроока, із стрічкою над чолом, і юна, смаглява від сонця, що виступає, мов горлиця». * «…якесь дивне поєднання надзвичайної дівочої краси і суворості. Гнучка, як пантера. І така ж метка, мабуть, а строга, як царівна». * «Ось вона — козача кров! І ось вона — найвищий вияв не тільки жінки, а взагалі людини його крові. Така юна, квітуча — і така сувора, гартована і гонориста». * «…їй би на коні, та на полозках, та з гвинтівкою, та з собаками... звели їй до відьми в зуби полізти — полізе. їй треба хлопцем родитись...». * «Кінь під нею був мокрий і аж тремтів — то ж гнала без сталого відпочинку, без зупинок, либонь. А сама... сама була спокійна. Побачила ще здалеку, що хлопці живісінькі, і була спокійна, весела. А до Григорія навіть байдужа. Не наближалась до нього, уникала зустрічатися поглядами». * «Гнучка, мов вуж, граційна, як мавка, вона таїла в собі дивну силу, ця дівчина. Поєднання дівочої краси та чар з дикістю майже первісною, неприступною». * «... Враз нагло припала до нього і вибухнула буйним плачем. Безпорадно, по-дитячому. Ясно — це розтавання. Це навіки. Боже мій! І поцілувала... ой, як шалено! Все вклала в цей поцілунок, всю душу». * «І в кого вона тільки вдалася? Їй би на коні, та на полозках, та з гвинтівкою, та з собаками… І пре туди, куди й чоловік не насмілиться. Звели їй до відьми в зуби залізти — і полізе. Їй би треба хлопцем родитись». ***Гриць Сірко*** * «Високий, як батько, дебелий красень. Молодий — років 25. На ньому військовий, старенький френч. На ногах ічаги, на голові набакир кепка, а з-під неї буйний чуб кучерявиться. При боці — ніж, а за плечем новенький дробовик». ***Петро Дядоров, його дружина Фійона*** * Напис на снігу «Фійона Медвину привіт передавала». --- # Agent Instructions: Querying This Documentation If you need additional information that is not directly available in this page, you can query the documentation dynamically by asking a question. Perform an HTTP GET request on the current page URL with the `ask` query parameter: ``` GET https://edera.gitbook.io/lit-lifehacks/rozdil-15/bagryanyi.md?ask= ``` The question should be specific, self-contained, and written in natural language. The response will contain a direct answer to the question and relevant excerpts and sources from the documentation. Use this mechanism when the answer is not explicitly present in the current page, you need clarification or additional context, or you want to retrieve related documentation sections.