«Мартин Боруля»
Рід: драма.
Жанр: трагікомедія.
Композиція: 5 дій.
Тема: дворянство як міф про краще життя (перегуки з твором Мольєра «Міщанин-шляхтич»).
В основі також – історія батька письменника – Карпа Адамовича Тобілевича. У документах його прізвище фігурувало в різних варіантах: Тобілевич, Тобелевич, Тубілевич.
Ідея: засудження підміни особистісних цінностей становою належністю.
Образи
Мартин Боруля
- марить тим, щоб хоч його онуки «були дворяне, не хлопи, що не всякий на них крикне: бидло! теля!»
- намагається будь-що домогтися покарання для свого кривдника дворянина Красовського
- намагається завести у своєму домі «дворянські порядки» (наказує і собі, і членам родини довго спати, хоча від спання йому нудно, та й боки болять; планує розвести собак і їздити на полювання; хоче віддати доньку Марисю за «благородного», який потім через кумедне непорозуміння тікає від неї; намагається прилаштувати сина на «благородну» чиновницьку посаду, проте Степана звільняють; прагне офіційно оформити своє «шляхетне» походження, але з’ясовується, що в документи закралася фатальна для нашого героя помилка ( запис зроблено на прізвище Беруля, а не Боруля).
Красовський
- із ним судиться Мартин Боруля;
- не скаже жодної репліки у творі.
Палажка (дружина Мартина)
- співчуває дочці, але слухається чоловіка.
Марися (дочка Мартина)
- намагається зберегти своє щастя, їй панське життя, яким марить батько, ні до чого:
«Нащо ж дворянство нам здалося, коли воно горе приносе?.. Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном – це всяке знає» (слова Марисі до батька).
Марися (дочка Мартина)
- прагне добутися чиновницької посади не стільки шляхом якихось інтелектуальних зусиль, роботою над собою, щоденною старанною працею, скільки обманом, хитрістю
- батько навчає його, як вижити в цій прогнилій системі: «Ну, тепер з Богом! (Встає). Прощай. (Цілує Степана). Слухай старших, виписуй почерка, завчай бумаги напам’ять, трись, трись меж людьми — і з тебе будуть люде!»
Трандалєв (повірений в обох сторін)
- аферист, наживається на маніпуляціях із документами та обдурюванні клієнтів
«Нарешті: чи виграв, чи програв, а грошики дай! Живи – не тужи! Все одно, що лікар: чи вилічив, чи залічив, – плати» (Трандалєв про себе).
«Добре діло це повіренничество, єй_богу! Другого такого прибильного не знайдеш… діло Борулі веду протів Красовського, а діло Красовського протів Борулі. Їздю на своїх конях по просителях, — і коней годують, і мене годують, і фурмана годують, і платять!..»
Націєвський (реєстратор із ратуші)
- самозакоханий;
- боягуз: щойно запідозрив, що дівчина, на якій його хоче одружити Мартин Боруля, вагітна від іншого, не задумуючись, утікає;
- думає, що завжди може сподобатися будь-якій дівчині;
- кумедна мова, невдалі спроби залицяння.
Гервасій Гуляницький
- заможний;
- уособлення традиційної народної моралі та мудрості
Микола Гуляницький
- син Гервасія Гуляницького;
- коханий Марисі.
Омелько (наймит Мартина)
- простакуватий,
- носій глибокої народної мудрості, мрійливості, гумористично-філософського ставлення до мирської «суєти»,
- життєвий практицизм.
Last modified 4yr ago