Powered By GitBook
«Мартин Боруля»
Рід: драма. Жанр: трагікомедія. Композиція: 5 дій. Тема: дворянство як міф про краще життя (перегуки з твором Мольєра «Міщанин-шляхтич»). В основі також – історія батька письменника – Карпа Адамовича Тобілевича. У документах його прізвище фігурувало в різних варіантах: Тобілевич, Тобелевич, Тубілевич. Ідея: засудження підміни особистісних цінностей становою належністю. Образи
Мартин Боруля
    марить тим, щоб хоч його онуки «були дворяне, не хлопи, що не всякий на них крикне: бидло! теля!»
    намагається будь-що домогтися покарання для свого кривдника дворянина Красовського
    намагається завести у своєму домі «дворянські порядки» (наказує і собі, і членам родини довго спати, хоча від спання йому нудно, та й боки болять; планує розвести собак і їздити на полювання; хоче віддати доньку Марисю за «благородного», який потім через кумедне непорозуміння тікає від неї; намагається прилаштувати сина на «благородну» чиновницьку посаду, проте Степана звільняють; прагне офіційно оформити своє «шляхетне» походження, але з’ясовується, що в документи закралася фатальна для нашого героя помилка (запис зроблено на прізвище Беруля, а не Боруля).
Красовський
    із ним судиться Мартин Боруля;
    не скаже жодної репліки у творі.
Палажка (дружина Мартина)
    співчуває дочці, але слухається чоловіка.
Марися (дочка Мартина)
    намагається зберегти своє щастя, їй панське життя, яким марить батько, ні до чого:
«Нащо ж дворянство нам здалося, коли воно горе приносе?.. Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном – це всяке знає» (слова Марисі до батька).
Марися (дочка Мартина)
    прагне добутися чиновницької посади не стільки шляхом якихось інтелектуальних зусиль, роботою над собою, щоденною старанною працею, скільки обманом, хитрістю
    батько навчає його, як вижити в цій прогнилій системі: «Ну, тепер з Богом! (Встає). Прощай. (Цілує Степана). Слухай старших, виписуй почерка, завчай бумаги напам’ять, трись, трись меж людьми — і з тебе будуть люде!»
Трандалєв (повірений в обох сторін)
    аферист, наживається на маніпуляціях із документами та обдурюванні клієнтів
«Нарешті: чи виграв, чи програв, а грошики дай! Живи – не тужи! Все одно, що лікар: чи вилічив, чи залічив, – плати» (Трандалєв про себе).
«Добре діло це повіренничество, єй_богу! Другого такого прибильного не знайдеш… діло Борулі веду протів Красовського, а діло Красовського протів Борулі. Їздю на своїх конях по просителях, — і коней годують, і мене годують, і фурмана годують, і платять!..»
Націєвський (реєстратор із ратуші)
    самозакоханий;
    боягуз: щойно запідозрив, що дівчина, на якій його хоче одружити Мартин Боруля, вагітна від іншого, не задумуючись, утікає;
    думає, що завжди може сподобатися будь-якій дівчині;
    кумедна мова, невдалі спроби залицяння.
Гервасій Гуляницький
    заможний;
    уособлення традиційної народної моралі та мудрості
Микола Гуляницький
    син Гервасія Гуляницького;
    коханий Марисі.
Омелько (наймит Мартина)
    простакуватий,
    носій глибокої народної мудрості, мрійливості, гумористично-філософського ставлення до мирської «суєти»,
    життєвий практицизм.
Last modified 2yr ago
Copy link