«Мартин Боруля»

Рід: драма. Жанр: трагікомедія. Композиція: 5 дій. Тема: дворянство як міф про краще життя (перегуки з твором Мольєра «Міщанин-шляхтич»). В основі також – історія батька письменника – Карпа Адамовича Тобілевича. У документах його прізвище фігурувало в різних варіантах: Тобілевич, Тобелевич, Тубілевич. Ідея: засудження підміни особистісних цінностей становою належністю. Образи

Мартин Боруля

• марить тим, щоб хоч його онуки «були дворяне, не хлопи, що не всякий на них крикне: бидло! теля!»

• намагається будь-що домогтися покарання для свого кривдника дворянина Красовського

• намагається завести у своєму домі «дворянські порядки» (наказує і собі, і членам родини довго спати, хоча від спання йому нудно, та й боки болять; планує розвести собак і їздити на полювання; хоче віддати доньку Марисю за «благородного», який потім через кумедне непорозуміння тікає від неї; намагається прилаштувати сина на «благородну» чиновницьку посаду, проте Степана звільняють; прагне офіційно оформити своє «шляхетне» походження, але з’ясовується, що в документи закралася фатальна для нашого героя помилка (запис зроблено на прізвище Беруля, а не Боруля).

Красовський

• із ним судиться Мартин Боруля;

• не скаже жодної репліки у творі.

Палажка (дружина Мартина)

• співчуває дочці, але слухається чоловіка.

Марися (дочка Мартина)

• намагається зберегти своє щастя, їй панське життя, яким марить батько, ні до чого:

«Нащо ж дворянство нам здалося, коли воно горе приносе?.. Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном – це всяке знає» (слова Марисі до батька).

Марися (дочка Мартина)

• прагне добутися чиновницької посади не стільки шляхом якихось інтелектуальних зусиль, роботою над собою, щоденною старанною працею, скільки обманом, хитрістю

• батько навчає його, як вижити в цій прогнилій системі: «Ну, тепер з Богом! (Встає). Прощай. (Цілує Степана). Слухай старших, виписуй почерка, завчай бумаги напам’ять, трись, трись меж людьми — і з тебе будуть люде!»

Трандалєв (повірений в обох сторін)

• аферист, наживається на маніпуляціях із документами та обдурюванні клієнтів

«Нарешті: чи виграв, чи програв, а грошики дай! Живи – не тужи! Все одно, що лікар: чи вилічив, чи залічив, – плати» (Трандалєв про себе).

«Добре діло це повіренничество, єй_богу! Другого такого прибильного не знайдеш… діло Борулі веду протів Красовського, а діло Красовського протів Борулі. Їздю на своїх конях по просителях, — і коней годують, і мене годують, і фурмана годують, і платять!..»

Націєвський (реєстратор із ратуші)

• самозакоханий;

• боягуз: щойно запідозрив, що дівчина, на якій його хоче одружити Мартин Боруля, вагітна від іншого, не задумуючись, утікає;

• думає, що завжди може сподобатися будь-якій дівчині;

• кумедна мова, невдалі спроби залицяння.

Гервасій Гуляницький

• заможний;

• уособлення традиційної народної моралі та мудрості

Микола Гуляницький

• син Гервасія Гуляницького;

• коханий Марисі.

Омелько (наймит Мартина)

• простакуватий,

• носій глибокої народної мудрості, мрійливості, гумористично-філософського ставлення до мирської «суєти»,

• життєвий практицизм.