«Молюсь і вірю. Вітер грає…»

Молюсь і вірю. Вітер грає І п'яно віє навкруги, І голубів тремтячі зграї Черкають неба береги. І ти смієшся, й даль ясніє, І серце б'ється, як в огні, І вид пречистої надії Стоїть у синій глибині. Клянусь тобі, веселий світе, Клянусь тобі, моє дитя, Що буду жити, поки жити Мені дозволить дух життя! Ходім! Шумлять щасливі води, І грає вітер навкруги, І голуби ясної вроди Черкають неба береги.

Аналіз вірша

Рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш, вірш-рефлексія.

Різновид лірики: філософська.

Мотив: молодечий оптимізм, захоплення повнотою буття.

Поезія сповнена оптимізму; кожен її рядок наснажений світлими тонами, саме тому ліричний герой вірша клянеться, що буде жити, доки йому дозволить «дух життя».

Автор філігранно відтворює красу почуттів ліричного героя, його єдність із природою, стан закоханості у світ. Композиційно твір вибудувано як монолог, але поет здійснює майстерний психоаналіз внутрішнього світу персонажа.

Підсилюють вишуканість почуттів героя пейзажні штрихи: грає вітер, голуби ясної вроди черкають неба береги. Анафори, риторичні звертання й оклики, інверсії, епітети – досить широка палітра художніх засобів, якими щедро наснажив цей твір Максим Рильський.