Пам’ятка читача, або Як говорити до літератури
Твори бажано читати в повному обсязі, а не за хрестоматією (мистецький твір – складне естетичне ціле, від фрагментарного сприйняття тексу немає належної користі).
З’ясовуйте лексичне значення незрозумілих слів – це обов’язкова вимога розуміння тексту й розширення лексичного запасу, вашої інтелектуальної бази.
Читайте твір не один раз (1 – емоційне сприйняття тексту, 2 – рівень образного читання, спробуйте уявити/намалювати/графічно зобразити пережиті образи, почуття, емоції; 3 – сприйняття ідейно-тематичного звучання твору: розкажіть про прочитане, замисліться над тим, що письменник хотів сказати, чому вжив саме таке слово/троп/прийом…).
Улюблені моменти читайте вголос близьким, рідним, знайомим!
Зважайте на художні деталі в творах, інколи вони вам скажуть більше, ніж сюжет.
Сперечайтеся (із колегами, учителями, рідними), дискутуйте, доводьте власну думку щодо бачення художньої концепції твору.
Не забувайте про умовність художнього тексту.
Поважайте думку, що не збігається з вашою.
Уривки прози, поезію вчіть напам’ять.
Цінуйте духовні надбання нації.
Last updated