«Задивляюсь у твої зіниці…»
Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік...
Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.
Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.
Бачиш, з ними щогодини б'юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?
Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю...
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.
Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать обращи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.
Аналіз вірша
Форма: монолог.
Рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Різновид лірики: громадянська.
Мотив: вірність і відданість Батьківщині-матері, готовність «пролитися крапелькою крові» на її «священне знамено».
Вірш «Задивляюсь у твої зіниці» став своєрідною синівською сповіддю поета Україні. Його написано у формі монологу ліричного героя, щирої розмови сина з матір’ю Україною. Цілісний образ Батьківщини постає перед нами через психологічну напруженість, динамічність, глибину й сконденсованість думки. Це Україна, із зіниць якої крешуть блискавиці «революцій, бунтів і повстань». Це Україна-диво: «Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо горда і вродлива, З тебе дивуватися повік...». Це й Україна-молитва і «розпука вікова», тому автор закликає: «Хай мовчать Америки й Росії, коли я з тобою говорю». Герой декларує у фіналі вірша, що він готовий пролитися «крапелькою крові» на «священне знамено» Батьківщини.
Last modified 4yr ago