# «І мертвим, і живим, і ненарожденним...»

**Рід: ліро-епос.**\
 **Жанр: послання.**\
 **Адресат:** 1) уся українська нація: «і мертві, і живі, і ненарожденні земляки в Украйні і не в Украйні сущі»; 2) сучасна поетові українська еліта.\
 **Зміст:**

* Епіграф – ключ до розуміння твору, стисла констатація ідеї (соборне послання Івана 4,20): «Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець»;
* Вступ: критика української еліти, що зневажає власний народ; заклик до примирення, активного громадського життя задля відродження нації;
* Критичний портрет сучасної поетові еліти (інвектива – картання – пересторога-заклик);
* Узагальнення попередніх мотивів і підсумок (монолог автора-пророка);
* Завершення – концентрація змісту твору: «Обніміте ж, брати мої, Найменшого брата…» → «І оживе добра слава, Слава України…»