«І мертвим, і живим, і ненарожденним...»

Рід: ліро-епос. Жанр: послання. Адресат: 1) уся українська нація: «і мертві, і живі, і ненарожденні земляки в Украйні і не в Украйні сущі»; 2) сучасна поетові українська еліта. Зміст:

• Епіграф – ключ до розуміння твору, стисла констатація ідеї (соборне послання Івана 4,20): «Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець»;

• Вступ: критика української еліти, що зневажає власний народ; заклик до примирення, активного громадського життя задля відродження нації;

• Критичний портрет сучасної поетові еліти (інвектива – картання – пересторога-заклик);

• Узагальнення попередніх мотивів і підсумок (монолог автора-пророка);

• Завершення – концентрація змісту твору: «Обніміте ж, брати мої, Найменшого брата…» → «І оживе добра слава, Слава України…»