«І мертвим, і живим, і ненарожденним...»
Рід: ліро-епос. Жанр: послання. Адресат: 1) уся українська нація: «і мертві, і живі, і ненарожденні земляки в Украйні і не в Украйні сущі»; 2) сучасна поетові українська еліта. Зміст:
  • Епіграф – ключ до розуміння твору, стисла констатація ідеї (соборне послання Івана 4,20): «Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець»;
  • Вступ: критика української еліти, що зневажає власний народ; заклик до примирення, активного громадського життя задля відродження нації;
  • Критичний портрет сучасної поетові еліти (інвектива – картання – пересторога-заклик);
  • Узагальнення попередніх мотивів і підсумок (монолог автора-пророка);
  • Завершення – концентрація змісту твору: «Обніміте ж, брати мої, Найменшого брата…» → «І оживе добра слава, Слава України…»
Copy link