«Сом»

Рід: епос.

Жанр: усмішка.

Тема: гумористична розповідь про сома, що жив у річці Оскіл на Харківщині.

Ідея: утвердження любові до природи.

«Сом» складається з чотирьох частин: у першій оповідач запрошує читача побувати на річці Оскіл, що на Харківщині, й помилуватися її краєвидами; у другій частині дід Панько застерігає бути обережним біля глибокої ковбані, у якій може втонути й церква з дзвіницею. Ковабня – це глибоке місце, яма в річці, озері чи іншій водоймі. Обережним треба бути, бо в ковбані живе величезний сом.

У третій якраз і оповідається про сома, який тягав за собою моторного човна. У четвертій герой-оповідач розповідає про те, чим живляться соми і як їх ловити. Дід Панько стверджує, що їхній сом з’їв гусака, а згодом і панського собаку – сетер-гордона Джоя, і міг би проковтнути навіть ведмедя чи парового катера. Проте ведмедів соми їдять, за словами оповідача, лише бурих чи гімалайських, «На білого ведмедя сом не бере, бо білий ведмідь — звір полярний, а сом любить теплі води й не дуже холодних звірів», а катера сом не їстиме, бо катер дуже торохтить, чим відлякує рибу.

У фіналі твору вже автор гумористично зауважує: «А сома... сома мені самому доводилося бачити такого завбільшки, як комбайн! Тільки трохи довшого. Це, дорогі наші читачі, серйозно і без жодного перебільшення». Як бачимо, загальний тон усмішки витримано в руслі рибальських побрехеньок і фантастичних перебільшень.

Цитати:

• «Ви були коли-небудь на річці, на Осколі, що тече Харківщиною нашою аж у річку Південний Донець? Не були? Побувайте!»

• «А ви, діду Паньку, часом не той... не бре-бре, що сом собаку проковтнув?»

• «На великих сомів на гака, як ви мали нагоду пересвідчитися з нашої розповіді, найкраще чіпляти гусака або гуску, собаку сетера-гордона або бурого чи гімалайського ведмедя».

• «...були випадки, коли в сома в череві знаходили різні цікаві речі: копчену ковбасу, вареного рака й пару цілісіньких шпротів».