> For the complete documentation index, see [llms.txt](https://edera.gitbook.io/lit-lifehacks/llms.txt). Markdown versions of documentation pages are available by appending `.md` to page URLs; this page is available as [Markdown](https://edera.gitbook.io/lit-lifehacks/rozdil-5/kaudasheva_simya.md).

# «Кайдашева сім’я»

**Рід:** епос.\
&#x20;**Жанр:** соціально-побутова повість.\
&#x20;**Місце дії:** село Семигори, річка Рось; Біївці, Западинці.\
&#x20;**Композиція:** 9 частин.\
&#x20;**Специфіка гумору:** «сміх крізь сльози».\
&#x20;**Сюжет** розгортається за принципом нагнітання епізодів і сцен. Діалоги «рухають» сюжет, у них розкриваються характери персонажів.\
&#x20;**Експозиція** – розмова Карпа й Лавріна про майбутнє одруження.\
&#x20;**Зав’язка** – сватання й одруження Карпа. \
&#x20;**Розвиток дії** – поступове назрівання конфлікту між свекрухою та невісткою; сварки між членами родини; одруження Лавріна; наростання сімейних конфліктів; Мелашка на прощі в Києві; повернення Мелашки в Семигори; смерть Кайдаша. \
&#x20;**Кульмінаційні моменти** – сварки через мотовило, яйця, курку, кухоль, півня, кабана, грушу.\
&#x20;**Розв’язка** – 1) діло з грушею не закінчилося: вона розросталася вшир і вгору, родила дуже рясно, дратуючи і дорослих, і малих Кайдашів. \
&#x20;2\) «Діло з грушею скінчилося несподівано. Груша всохла, і дві сім'ї помирились. В обох садибах настала мирнота».\
&#x20;**Тема:** змалювання побуту й психології українського селянства в пореформену добу (1861 р. – скасування кріпацтва). \
&#x20;**Ідея:** засудження індивідуалізму егоїстичних натур і духовної роз'єднаності в родині.\
\
&#x20;**Образи**<br>

**Омелько Кайдаш**

* стельмах,
* небагатослівний,
* забобонний,
* віруючий,
* «зазнав панщане горе»,
* полюбляє перехилити чарку.

&#x20;«Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною». **Маруся Кайдашиха**

* «економша»,
* «терлась коло панів і набралась від них трохи панства»,
* «від її погляду молоко кисне»,
* «на словах, як на цимбалах грає»,
* сварлива, улеслива,
* любляча бабуся.

«Вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем».

**Карпо**

* мовчазний,
* жорстокий, громада обирає десяцьким – «добрий сіпака»
* працьовитий.

«Широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті».

**Мотря Довбиш**

* «має серце з перцем»,
* «робоча та проворна»,
* «куслива, як муха в Спасівку».

«Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите . щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю».

**Лаврін**

* лагідний, жартівливий, протилежний за характером і зовнішністю своєму брату, неконфліктний, романтичний.

«Молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи – все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір».

**Мелашка Балаш**

* вродлива, добра, лагідна, з бідної сім’ї, тиха.

«Була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк».

**Баба Палажка**

* «народне радіо»,
* щороку збирає по селу мирян і водить їх до Києва на прощу,
* «народна цілителька», лікує від пиятики Омелька Кайдаша: радить Кайдашисі втопити в горілці цуценя, три дні квасити в тому зіллі оселедця, а потім напоїти ним… хворого.

«Чорна, як сам чорт».
