«Кайдашева сім’я»
Рід: епос. Жанр: соціально-побутова повість. Місце дії: село Семигори, річка Рось; Біївці, Западинці. Композиція: 9 частин. Специфіка гумору: «сміх крізь сльози». Сюжет розгортається за принципом нагнітання епізодів і сцен. Діалоги «рухають» сюжет, у них розкриваються характери персонажів. Експозиція – розмова Карпа й Лавріна про майбутнє одруження. Зав’язка – сватання й одруження Карпа. Розвиток дії – поступове назрівання конфлікту між свекрухою та невісткою; сварки між членами родини; одруження Лавріна; наростання сімейних конфліктів; Мелашка на прощі в Києві; повернення Мелашки в Семигори; смерть Кайдаша. Кульмінаційні моменти – сварки через мотовило, яйця, курку, кухоль, півня, кабана, грушу. Розв’язка – 1) діло з грушею не закінчилося: вона розросталася вшир і вгору, родила дуже рясно, дратуючи і дорослих, і малих Кайдашів. 2) «Діло з грушею скінчилося несподівано. Груша всохла, і дві сім'ї помирились. В обох садибах настала мирнота». Тема: змалювання побуту й психології українського селянства в пореформену добу (1861 р. – скасування кріпацтва). Ідея: засудження індивідуалізму егоїстичних натур і духовної роз'єднаності в родині. Образи
Омелько Кайдаш
  • стельмах,
  • небагатослівний,
  • забобонний,
  • віруючий,
  • «зазнав панщане горе»,
  • полюбляє перехилити чарку.
«Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною». Маруся Кайдашиха
  • «економша»,
  • «терлась коло панів і набралась від них трохи панства»,
  • «від її погляду молоко кисне»,
  • «на словах, як на цимбалах грає»,
  • сварлива, улеслива,
  • любляча бабуся.
«Вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем».
Карпо
  • мовчазний,
  • жорстокий, громада обирає десяцьким – «добрий сіпака»
  • працьовитий.
«Широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті».
Мотря Довбиш
  • «має серце з перцем»,
  • «робоча та проворна»,
  • «куслива, як муха в Спасівку».
«Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите . щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю».
Лаврін
  • лагідний, жартівливий, протилежний за характером і зовнішністю своєму брату, неконфліктний, романтичний.
«Молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи – все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір».
Мелашка Балаш
  • вродлива, добра, лагідна, з бідної сім’ї, тиха.
«Була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк».
Баба Палажка
  • «народне радіо»,
  • щороку збирає по селу мирян і водить їх до Києва на прощу,
  • «народна цілителька», лікує від пиятики Омелька Кайдаша: радить Кайдашисі втопити в горілці цуценя, три дні квасити в тому зіллі оселедця, а потім напоїти ним… хворого.
«Чорна, як сам чорт».
Copy link