“Розстріляне відродження”

умовна назва літературно-мистецької генерації 20-х – початку 30-х років ХХ століття, репресованої більшовицьким режимом. Термін запропонував Юрій Лавріненко.

20–30-ті рр. ХХ ст.

• небувалий розквіт літератури, зокрема поезії

• поява літературних груп й організацій

• літературна дискусія 1925 – 1927 рр.

• більшовицький терор:

• два голодомори;

• у ніч із 17 на 18 травня 1944 р. було виселено - за Урал, в Узбекистан і в Казахстан – цілу націю – кримських татар;

• урочище Сандармох – лісове урочище в Медвеж'єгорському районі Республіки Карелія, де на площі 10 гектарів у 1930-х роках органи НКВС розстріляли понад 9500 осіб 58 національностей. Серед жертв — переважно спецпоселенці і в’язні з Біломорсько-Балтійського каналу і Соловецьких таборів системи ГУЛАГ СРСР, а також мешканці навколишніх сіл. Усього на цій території виявлено 236 розстрільних ям;

• за роки колективізації й індустріалізації населення СРСР зменшилося на 15 000 000 чоловік;

• приблизно 500 українських письменників знищено в таборах у часи сталінізму: Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович, Євген Плужник, Дмитро Фальківський, Олекса Влизько, Валер'ян Підмогильний, Григорій Косинка, Володимир Свідзинський, Майк Йогансен, Михайль Семенко, Кость Буревій, Лесь Курбас, Микола Куліш…