Powered By GitBook
Гімн

Гімн

Замість пролога

Вiчний революцйонер – Дух, що тiло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, Вiн живе, вiн ще не вмер. Нi попiвськiї тортури, Нi тюремнi царськi мури, Анi вiйська муштрованi, Ні гармати лаштованi, Нi шпiонське ремесло В грiб його ще не звело.
Вiн не вмер, вiн ще живе! Хоч вiд тисяч лiт родився, Та аж вчора розповився I о власнiй силi йде. I простується, мiцнiє, I спiшить туди, де днiє; Словом сильним, мов трубою Мiлiони зве з собою, – Мiлiони радо йдуть, Бо се голос духа чуть.
Голос духа чути скрiзь: По курних хатах мужицьких, По верстатах ремiсницьких, По мiсцях недолi й слiз. I де тiльки вiн роздасться, Щезнуть сльози, сум, нещастя. Сила родиться й завзяття Не ридать, а добувать, Хоч синам, як не собi, Кращу долю в боротьбi.
Вiчний революцйонер – Дух, наука, думка, воля – Не уступить пiтьмi поля. Не дасть спутатись тепер. Розвалилась зла руїна, Покотилася лавина, I де в свiтi тая сила, Щоб в бiгу її спинила, Щоб згасила, мов огень, Розвидняющийся день?
Аналіз поезії Збірка: «З вершин і низин». Рід: лірика. Жанр: гімн (ліричний вірш). Гімн узагалі – це урочистий твір символічно-програмового змісту. Різновид лірики: громадянська. Мотив: незламний волелюбний дух народу.
Образ «вічного революцйонера» як одвічного духу, що «тіло рве до бою, рве за поступ, щастя, волю». Цього прагнення не зупинити ніяким злим силам, хоч, як свідчить історія людства, вони впродовж тисячоліть намагалися його знищити. Поет оспівує порив людини до свободи, щастя, указує, що волелюбні ідеї особливо розкрилися в новітній час. Дух, що тільки «вчора розповився», простує туди, де розвидняється, – гучним голосом кличе до себе мільйони пригноблених і скривджених.
Голос «вічного революцйонера», одвічного бунтаря, що не мириться з неволею, тепер чути скрізь: «по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких, по місцях недолі й сліз». Він дає людям наснагу, розбуджує силу й завзяття «не ридать, а добувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі». Поет вірить у велику силу «науки, думки, волі», що спрямовує людину до кращого.
За допомогою чотиристопного хорея, анафор (повторів початкових слів у рядках); алітерацій (повторів однотипних приголосних) – І. Франко створює ритмізований звуковий малюнок, який навіть без музичного супроводу нагадує маршеву мелодію гімну.
Last modified 2yr ago