Powered By GitBook
Пісні Марусі Чурай
Маруся Чурай – легендарна постать доби козаччини. Гіпотетично народилася в Полтаві в родині урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая. За легендою, після загибелі батька починає писати пісні.
Пісні, автором яких уважають Марусю Чурай: «Віють вітри, віють буйні», «Засвіт встали козаченьки», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Грицю, Грицю, до роботи», «Котилися вози з гори», «Шумить-гуде дібровонька», «Сидить голуб на березі» та ін.
«Віють вітри, віють буйні»
    глибокі переживання дівчини від розлуки з коханим (живе «в лютім горі»);
    паралелізм: «віють вітри… Аж дерева гнуться» – «болить моє серце, А сльози не ллються!»;
    невідомі причини розставання;
    саме цю пісню співає головна героїня Наталка Полтавка на початку однойменної п’єси Івана Котляревського
«Засвіт встали козаченьки»
    прощання козака з матір’ю та коханою перед походом;
    твір у формі діалогу: козак просить матір потурбуватися про кохану
    події відтворено узагальнено, немає вказівки на конкретну історичну подію чи історичну особу.
Last modified 2yr ago
Copy link