# «Гайдамаки» «Ознакою зрілості національної літератури є її здатність створити високий поетичний епос», – стверджує Іван Дзюба. Цю високу місію реалізує Тарас Шевченко поемою «Гайдамаки». **Рід:** ліро-епос.\ **Жанр:** історико-героїчна романтична поема.\ **Творчий задум** поеми виник у Шевченка ще 1839 р., невдовзі після викуплення з кріпацтва; розділ «Галайда» був надрукований 1841 р. в журналі «Ластівка», наприкінці того ж року цензор П. Корсаков, зробивши багато вилучень, дозволив текст до друку.
**Історична основа:** гайдамацький рух (збройні виступи селянства на Правобережній Україні у XVIII ст. проти гніту польської шляхти й духівництва), Коліївщина (кульмінаційний епізод гайдамаччини, козацько-селянське повстання 1768 р.). Повстання розпочалося на Зелені свята (Трійцю) 29 травня 1768 р. біля Мотронинського монастиря в Холоднім Яру (урочище неподалік Чигирина), згодом поширилося на все Правобережжя.
**Джерела:** народно-легендарний образ Гайдамаччини (розповіді очевидців, зокрема діда Івана; народні легенди, перекази, пісні про Коліївщину; прагнення заперечити польським і російським авторам, які змальовували гайдамаків озвірілими розбійниками й злодюгами).
**Композиція, сюжет поеми «Гайдамаки»:** 2 вступи, 10 розділів, епілог, «Передмова» (фактично є післямовою); ліричні відступи й вставні пісні; відсутність розв’язки.
**Присвята:** у першодруку – «ВАСИЛИЮ ИВАНОВИЧУ ГРИГОРОВИЧУ. На память 22-го апреля 1838 года».
| Розділ | Зміст | Елемент сюжету | | ------ | ----- | -------------- | | Лірико-філософський вступ | Роздуми над плинністю часу, вічними змінами в природі й суспільстві; звернення до гайдамаків | – | | ------------------------- | -------------------------------------------------------------------------------------------- | - | | «Інтродукція» | Політичний стан у суспільстві, розкриття причин повстання | Експозиція 1 сюжетної лінії | | ------------- | --------------------------------------------------------- | --------------------------- | | «Галайда» | Знайомство з наймитом Яремою, його коханою Оксаною | Експозиція 2 сюжетної лінії | | --------- | -------------------------------------------------- | --------------------------- | | «Конфедерати» | Напад конфедератів на Лейбу; Лейба вказує на титаря у Вільшаній і його дочку Оксану | Зав’язка | | ------------- | ----------------------------------------------------------------------------------- | -------- | | «Титар» | Зустріч Яреми з Оксаною в гаю; конфедерати закатували титаря, Оксану забрали з собою | Розвиток дії | | ------- | ------------------------------------------------------------------------------------ | ------------ | | Свято в Чигирині» | Туга поета за гетьманським ладом, гайдамаки збираються в Чигирині освятити ножі, елементи драматичного твору (полілоги старшин, запорожця, кобзаря, гайдамаків) | | ----------------- | --------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- | | «Треті півні» | Початок загальнонародного повстання, Ярема приєднується до гайдамаків | | ------------- | --------------------------------------------------------------------- | | «Червоний бенкет» | Розгортання повстання; Ярема дізнається про смерть титаря й полон Оксани | | ----------------- | ------------------------------------------------------------------------ | | «Гупалівщина» | Загальнонародний характер повстання, зустріч із підлітком із Керелівки | | ------------- | ---------------------------------------------------------------------- | | «Бенкет у Лисянці» | | Гонта й Залізняк на чолі повстання; жорстока помста гайдамаків, Ярема рятує Оксану | | ------------------ | - | ---------------------------------------------------------------------------------- | | «Лебедин» | Оксана в Лебедині під наглядом черниці, вінчання Яреми й Оксани | Кульмінація 2 сюжетної лінії | | --------- | --------------------------------------------------------------- | ---------------------------- | | «Гонта в Умані» | Продовження повстання; страшні наслідки руйнування; трагедія Гонти – убивство синів («Бо не я вбиваю, а присяга…») | Кульмінація 1 сюжетної лінії | | --------------- | ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ | ---------------------------- | | Епілог | Наслідки повстання; долі керівників повстання (за народною версією). | – | | ------ | -------------------------------------------------------------------- | - | |

«Передмова»
(є в першодруку, 1841 р.)

| «По мові — передмова. Можна б і без неї, так ось бачте що: все, що я бачив надрюкованого, тілько бачив, а прочитав дуже небагато, — всюди є передслово, а в мене нема. Якби я не дрюковав своїх «Гайдамаків», то воно б не треба і передмови. А коли вже пускаю в люди, то треба і з чим, щоб не сміялись на обірванців, щоб не сказали: «От який! хіба діди та батьки дурніші були, що не пускали в люди навіть граматки без предисловія». Так, далебі, так, вибачайте, треба предисловіє. Так як же його скомпоновать? Щоб, знаєте, не було і кривди, щоб не було і правди, а так, як всі предисловія компонуються — хоч убий, не вмію; треба б хвалить, так сором, а гудить не хочеться. Начнем же уже начало книги сице: весело подивиться на сліпого кобзаря, як він собі сидить з хлопцем, сліпий, під тином, і весело послухать його, як він заспіває думу про те, що давно діялось, як боролися ляхи з козаками; весело... а все-таки скажеш: «Слава Богу, що минуло», — а надто як згадаєш, що ми одної матері діти, що всі ми слав’яне. Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись, нехай братаються знову з своїми ворогами. Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навіки од моря і до моря — слав’янськая земля. Про те, що діялось на Украйні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей; надрюкованого і критикованого нічого не читав, бо, здається, і нема нічого. Галайда вполовину видуманий, а смерть вільшанського титаря правдива, бо ще є люди, которі його знали. Гонта і Залізняк, отамани того кровавого діла, може, виведені в мене не так, як вони були, — за це не ручаюсь. Дід мій, нехай здоров буде, коли зачина розказувать що-небудь таке, що не сам бачив, а чув, то спершу скаже: «Коли старі люди брешуть, то й я з ними». | – | | ------------------------------------------------- | ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- | - | |

«Панове субскрибенти!»
(є в першодруку, 1841 р., уміщене на задній обкладинці книжки)

|

Звернення до передплатників:
«Бачимо, бачимо, що одурив, та ще хоче і одбрехаться!» Отак ви вслух подумаєте, як прочитаєте мої «Гайдамаки». Панове громадо! далебі, не брешу. Ось бачите що! Я думав, і дуже хотілось мені надрюковать ваші козацькі імена рядочком гарненько; уже, було, і найшлося їх десятків зо два, зо три. Слухаю, виходить разномова: один каже — «треба», другий каже — «не треба», третій — нічого не каже. Я думав: «Що тут робить на світі?» Взяв та й проциндрив гарненько ті гроші, що треба було заплатить за аркуш надрюкованого паперу, а до вас і ну писать оцю цидулу! Все б то це нічого! Чого не трапляється на віку! Все буває, як на довгій ниві. Та ось лихо мені на безголов’я! Єсть ще і такі паничі, що соромились свою благородну фамілію (Кирпа-Гнучкошиенко-въ) і надрюковать в мужицькій книжці. Далебі, правда!»

| – | | ------------------------------------------------------------------------------------------------- | --------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- | - | --- # Agent Instructions: Querying This Documentation If you need additional information that is not directly available in this page, you can query the documentation dynamically by asking a question. Perform an HTTP GET request on the current page URL with the `ask` query parameter: ``` GET https://edera.gitbook.io/lit-lifehacks/rozdil-4/haydamaky.md?ask= ``` The question should be specific, self-contained, and written in natural language. The response will contain a direct answer to the question and relevant excerpts and sources from the documentation. Use this mechanism when the answer is not explicitly present in the current page, you need clarification or additional context, or you want to retrieve related documentation sections.