> For the complete documentation index, see [llms.txt](https://edera.gitbook.io/lit-lifehacks/llms.txt). Markdown versions of documentation pages are available by appending `.md` to page URLs; this page is available as [Markdown](https://edera.gitbook.io/lit-lifehacks/rozdil-8/chary.md).

# Чари ночі

Сміються, плачуть солов'ї \
І б'ють піснями в груди: \
"Цілуй, цілуй, цілуй її, — \
Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там, \
Чи забуття, чи зрада: \
Весна іде назустріч вам, \
Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши \
Свій сум, думки і горе — \
І струмінь власної душі \
Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя! \
Чаруйсь, хмелій, впивайся \
І серед мрій і забуття \
В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить \
В палких обіймах ночі, \
Лист квітці рвійно шелестить, \
Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді, \
Летять до хмар тумани... \
Тут ллються пахощі густі, \
Там гнуться верби п'яні.

Як іскра ще в тобі горить \
І згаснути не вспіла, — \
Гори! Життя — єдина мить, \
Для смерті ж — вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти, \
Коли ввесь світ співає? \
Налагодь струни золоті: \
Бенкет весна справляє.

І сміло йди під дзвін чарок \
З вогнем, з піснями в гості \
На свято радісне квіток, \
Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття: \
Що візьме час, що люди, \
Погасне в серці багаття, \
І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі, \
Як Фауст, дні минулі... \
Та знай: над нас — боги скупі, \
Над нас — глухі й нечулі…" \
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . \
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Сміються, плачуть солов'ї \
І б'ють піснями в груди: \
"Цілуй, цілуй, цілуй її — \
Знов молодість не буде!"

*1904*

**Аналіз вірша**

**Збірка**: «З журбою радість обнялась»

**Рід**: лірика.

**Жанр**: романс.

**Різновид лірики**: пейзажна, інтимна, філософська.

**Мотив**: захоплення красою життя й красою кохання, заклик «ловити летючу мить життя».

Прекрасним зразком органічного поєднання пейзажної, філософської та інтимної лірики є поезія Олександра Олеся «Чари ночі» зі збірки «З журбою радість обнялась». За жанром цей твір – романс, завдяки проникливій мелодійності він став популярною народною піснею.

Центральним мотивом цієї поезії є заклик любити життя, насолоджуватись його красою, цінувати кожну мить. Автор пропонує ліричному героєві, а з ним і читачеві, улити «струмінь власної душі» у «шумляче море» краси весняної природи, до дна випити чашу щастя молодості й кохання, тим паче, що щастя — надто швидкоплинне, саме тому потрібно «ловити летючу мить життя». Цю ідею увиразнює **образ Фауста**:

І схочеш ти вернуть собі, \
Як Фауст, дні минулі... \
Та знай: над нас — боги скупі, \
Над нас — глухі й нечулі…" 

Продовжуючи народнопісенну традицію, Олександр Олесь будує вірш на наскрізному паралелізмі «людина — природа». Ліричність поезії посилюється влучними метафорами, наприклад, «тут ллються пахощі густі, там гнуться верби п’яні», «…уся земля тремтить в палких обіймах ночі»; персоніфікованим образом весни, яка завжди була символом молодості, краси, оновлення, наприклад: «весна іде назустріч нам», «весна бенкет справляє». Таким чином, одухотворена природа перебуває в органічній гармонії з почуттями ліричного героя: «Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок воркоче».

Використовує поет у вірші й прийом обрамлення: на початку й у фіналі поезії повторюється строфа:

Сміються, плачуть солов'ї \
І б'ють піснями в груди: \
"Цілуй, цілуй, цілуй її — \
Знов молодість не буде!"