Третя дія починається картиною хмарної осінньої ночі. Біля Лукашевої хати бовваніє постать Мавки. З лісу виходить Лісовик і дивується, що Мавка тут, а не в «Того, що в скалі сидить» — Мавка пояснює, що саме Лісовик її і визволив, перетворивши Лукаша на вовкулаку: почувши вовче виття, яке доходило до кам’яної печери, Мавка прокинулась і силою чарівних слів урятувала Лукаша, повернувши йому людську подобу. Тим часом мати Лукаша докоряє Килині, що та довго спить і погана господиня — Килина ж, вибігши по воду, помічає постать Мавки й запитує, чого та прийшла — Мавка відповідає: «Стою та дивлюся, які ви щасливі» — Килина говорить: «А щоб ти стояла у чуді та в диві!» — Мавка раптом перетворюється на вербу, із якої хлопчик Килини вирізує сопілку. Сопілка промовляє голосом Мавки: «Як солодко грає, як глибоко крає, розтинає мені груди, серденько виймає…»