Твір написаний наприкінці 1838 – на початку 1839 року.
Рід: ліро-епос.
Жанр: соціально-побутова поема.
Присвята: В. Жуковському.
Композиція: 5 розділів.
Тема: зображення трагедії жінки-покритки та дитини-безбатченка на суспільному тлі
України ХІХ ст.
Ідея: засудження аморальності, безчесності; утвердження думки про потребу такого суспільства, яке б ґрунтувалося на принципах справедливості, захисту знедолених.
Сюжет:
1 розділ: Автор розповідає про дівчину на ім'я Катерина, яка зустрічається з російським офіцером Іваном – і згодом вагітніє від нього. Її коханий тим часом поїхав на війну в Туреччину; дівчина чекає його повернення, але він так і не повертається.
2 розділ: Катерина після народження сина-байстрюка стає ганьбою для своїх батьків і посміховиськом для чужих людей. Засмучені батьки проганяють її з дому разом із дитиною. Дівчина йде шукати свого коханого в Москву.
3 розділ: Катерина зустрічає чумаків, розпитує їх про дорогу, згодом побачила російських солдат, у них вона питає про свого коханого, але ті нічого не знають та тільки насміхаються з неї. Її разом із сином у дорозі застає зима.
4 розділ: розповідає про зустріч Катерини з москалем Іваном, але той і знати її не хоче. Дівчина сподівається, що він хоч візьме із собою свого сина. Катерина виносить дитя, щоб показати його батькові, але москаль просто утік. У відчаї жінка кладе сина на шлях, а сама біжить у діброву до ставу, де й топиться.
5 розділ: син Катерини Івась як провожатий іде разом зі старим кобзарем до Києва. У кареті їде москаль Іван та його дружина, яка покликала хлопчика до себе та дала гроші. Батько впізнав сина, але «відвернувся».