«Катерина»

«Поема-притча про зневажену й зруйновану любов, що не вміла шануватися» (Є. Сверстюк).

Твір написаний наприкінці 1838 – на початку 1839 року. Рід: ліро-епос. Жанр: соціально-побутова поема. Присвята: В. Жуковському. Композиція: 5 розділів. Тема: зображення трагедії жінки-покритки та дитини-безбатченка на суспільному тлі України ХІХ ст. Ідея: засудження аморальності, безчесності; утвердження думки про потребу такого суспільства, яке б ґрунтувалося на принципах справедливості, захисту знедолених. Сюжет: 1 розділ: Автор розповідає про дівчину на ім'я Катерина, яка зустрічається з російським офіцером Іваном – і згодом вагітніє від нього. Її коханий тим часом поїхав на війну в Туреччину; дівчина чекає його повернення, але він так і не повертається. 2 розділ: Катерина після народження сина-байстрюка стає ганьбою для своїх батьків і посміховиськом для чужих людей. Засмучені батьки проганяють її з дому разом із дитиною. Дівчина йде шукати свого коханого в Москву. 3 розділ: Катерина зустрічає чумаків, розпитує їх про дорогу, згодом побачила російських солдат, у них вона питає про свого коханого, але ті нічого не знають та тільки насміхаються з неї. Її разом із сином у дорозі застає зима. 4 розділ: розповідає про зустріч Катерини з москалем Іваном, але той і знати її не хоче. Дівчина сподівається, що він хоч візьме із собою свого сина. Катерина виносить дитя, щоб показати його батькові, але москаль просто утік. У відчаї жінка кладе сина на шлях, а сама біжить у діброву до ставу, де й топиться. 5 розділ: син Катерини Івась як провожатий іде разом зі старим кобзарем до Києва. У кареті їде москаль Іван та його дружина, яка покликала хлопчика до себе та дала гроші. Батько впізнав сина, але «відвернувся».