У вірші на початку справді постає нібито ідилія традиційного українського сільського світу. Щоб змалювати його, авторка використовує відомі кожному українцеві з дитинства фольклорні образи-архетипи — шлях, долина, біла хатка, дід і баба, курочка ряба, лелека. Архетипні образи, до речі, це ті первинні образи-символи, що існують у підсвідомості кожної людини й передаються з покоління в покоління як особливо значущі.